Франко і Грушевський: спроба об’єктивної характеристики1 Franko_i_Hrushevskyi_sproba_obiektyvnoi_kharaktery | Page 9
Франко і Грушевський: спроба об’єктивної характеристики
35
спробу переконати О. Барвінського шукати порозуміння з радиA
калами, зокрема, з Франком, однак той категорично відкинув
цю ідею 14 .
З огляду на це після переїзду до Львова Грушевському не
довелося надто коригувати власні переконання, він аж тепер
почав їх виразно окреслювати, і галицькі реалії примусили це
зробити дуже швидко, навіть поза його бажанням. У листі від
22 листопада 1894 р. він пише Барвінському: «Мав добру супеA
речку з Даниловичом, котрий признав, що прилученє радикалів
до народовців, яко лівиці, було б добре, і просив у Львові побаA
лакать про довірочну організацію. Хоч я в політику не анґажуA
юсь, а проте раджу Вам подумати за се. Потребу лівиці, я дуA
маю, й Ви відчуваєте, тільки лівиці союзної» 15 .
Основним фактором, через який Грушевський активно увіA
йшов у галицьку політику, була робота у Науковому товаристві
імени Шевченка, а з 1897 – керівництво ним. До цього часу
товариство фактично було науковим органом народовців. Між
тим, здібніші науковці, передусім Франко, були, як правило, на
боці молодих радикалів. Грушевський розумів необхідність
залучення нових сил для наукової праці, але він також мав споA
чатку певну моральну залежність від політичної сили, яка
заклúкала його на університетську кафедру. Незабаром ГрушевA
ському вдалося поєднати позитивні моменти обох галицьких
партій, змінивши той напрям політики, який заповідали йому
В. Антонович і О. Кониський. У цьому основним своїм союзниA
ком він мав Франка, котрий теж добре розумів необхідність шиA
рокої бази для розгортання національного руху. Кінець політики
«нової ери» підштовхнула більшість народовців (окрім правих
консерваторів на чолі з О. Барвінським) до об’єднання з радиA
калами. Йдеться про створення національноAдемократичної
14
Див. лист О. Барвінського до М. Грушевського від 24 лютого 1894 –
ЦДІАК України. – Ф. 1235. – Оп. 1. – Спр. 335. – Арк. 1–4.
15
«Не маю іншого інтереса більшого, як добро свого народу»… –
С. 82.