Франко і Грушевський: спроба об’ єктивної характеристики 63
ність Франкового таланту, його « незрівнянну різнобічність та продуктивність »( цит. за вид.: Грушевський М. Твори: У 50 т. – Л., 2005. – Т. 3. – С. 481).
Через десятиліття після цього, у 1926 Грушевський зініціював спеціальне число журналу « Україна », приурочене до роковин смерті Франка, помістивши там і свою статтю « Апостолові праці ». Своєрідною є форма цієї статті: основний виклад присвячено громадській діяльності Франка, але текст рясніє розлогими вставками цілих його віршів та поетичних фрагментів. Вони щоразу слугують остаточним, найвиразнішим і найпереконливішим аргументом у непростих колізіях Франкової біографії. З великою прихильністю, розумінням і пієтетом говорить Грушевський про Франка, віддаючи йому належне як великому українському письменнику, науковцеві, трудівникові й громадянину. Водночас, стаття « Апостолові праці » містить низку особистих спогадів про спільну роботу, про ряд важливих і складних моментів Франкового життя, і у цьому також її чимала вартість.
Під час відзначення свого 60-річчя( 1926) Грушевський закінчив промову рядками зі знаменитого прологу Франка до поеми « Мойсей ». Це ще один доказ того, що глибинні, основні почуття Грушевського щодо Франка – висока оцінка його як письменника, науковця, громадського діяча, схиляння перед його талантами і працьовитістю, розуміння чільного місця Франка в українській культурі.
Серед численних свідчень сучасників про взаємини Франка з Грушевським виділяється свідчення дочки письменника Анни 38. Згаданий кілька разів наче побіжно, Грушевський у цих спогадах постає справжнім лихим демоном Франкового життя. Не забуваймо однак, по-перше, що писалися ці спогади у 1955 році у Канаді, де Анна жила з родиною, збиралася й таки приїздила згодом до Львова, і зараз неможливо визначити, що написано
38
Франко-Ключко А. Останній поцілунок // Іван Франко у спогадах сучасників. – Л., 1956. – С. 389 – 406.