58 Галина Бурлака, Ігор Гирич
грошей, поїхали з ним в контору, видали йому 150 руб., потім з ним поїхали до книгарень, [...] а потім я одвіз його до Чикаленка »( Щоденник, арк. 262, запис від 7 квітня 1909)..
Далі при такому здоров’ ї працювати у керівних структурах НТШ Франко не міг, і Грушевський змушений був 1 травня 1909 вивести його з дирекції Видавничої спілки.
Попри хворобу, Франко продовжував творити, у часи полегшення робив доповіді на засіданнях секції, подавав статті й переклади до « Записок НТШ ». У записах Грушевського є згадки про такі виступи у грудні 1909, а також свідчення, що Франко робить значно краще враження, лише дуже змарнів. « Зрана була секція, Фр [ анко ] читав свою статтю – неінтересну, але“ здраву”, і реферував опись Свєнціцького...»( Щоденник, арк. 316 зв., запис від 20 грудня 1909). У наступні роки, однак, ставлення Франка до Грушевського набуло, здається, незворотнього негативного розвитку.
У конфлікті в НТШ 1913, який призвів до відставки Грушевського з посади голови Товариства, Франко був на боці його супротивників, які на цей раз склали переважну більшість. « Навіть в однім з останніх своїх листів, писаних до мене [ В. Дорошенка. – Г. Б.] 4 листопада 1915 року, не міг Франко здержатися від терпких слів на адресу Грушевського з приводу виданих « Союзом визволення України » його популярних брошур »( Дорошенко В. Іван Франко в моїх спогадах / Спогади про Івана Франка. Л., 1997. С. 405). Йдеться про уступ з Франкового листа, де він роздратовано говорить про « фальшиві історичні конструкції проф. Груш [ евського ], яких слабість та нетривкість уже тепер відчуває кождий історик » [ т. 50, с. 432 ]. Ця фраза, цитована безліч разів, була для радянських дослідників чи не головним аргументом ворожих взаємин Франка з Грушевським.
У той же час, ніхто з фахових істориків материкової України довгий час не мав відваги об’ єктивно вивчити справді цікаве питання сприйняття й оцінки Франком-науковцем основних постулатів історичної концепції Грушевського. Цю лакуну