мешканців Чигирина та навколишніх містечок і сіл помітно зріс . Поліпшилося й матеріальне становище сім ’ ї ( за повідомленням анонімного автора кінця XVII століття , Михайло , перебуваючи на службі в корсунсько-чигиринського старости , « не забував » і про себе ). Його ділові якості та вміння доходити згоди з козаками не залишилися поза увагою Даниловича , і Хмельницький незабаром стає чигиринським підстаростою . Це була на той час висока посада , особа , що обіймала її , була фактичним управителем старостинського замку й усього староства , бо сам староста ( як правило , магнат або заможний шляхтич ) рідко коли постійно мешкав у своїй державній резиденції . За відсутності старости підстароста чинив також суд , командував військовим загоном . Значні прибутки , забезпечувані новою посадою , дали Хмельницькому змогу кількома роками пізніше заснувати на суботівських землях слободу — Новосельці .
Задоволений шкільними успіхами сина чигиринський підстароста вирішив навчити Богдана польської й латинської мов , без знання яких у Речі Посполитій годі було й сподіватися на успішну кар ’ єру . Для цього батько обрав єзуїтську колегію , засновану 1608 року у Львові Станіславом Жолкевським ( можливо , з цього питання він порадився із самим польним гетьманом ). Богдан навчався в цій колегії десь із 1609 по 1615 рік , успішно пройшовши класи граматики , поетики та риторики , опанувавши польську й латинську мови . У колегії він здобув знання інших наук , пізнав усі тонкощі католицизму , що в майбутньому не раз ставало йому в пригоді .
Саме тоді у Львівській братській школі навчався й майбутній Київський митрополит , визначний церковний та культурний діяч Петро Могила . І , очевидно ж , Хмельницький та Могила не могли не знати один одного . Про це свідчить , зокрема , їхнє пізніше тепле ставлення один до одного .
Що характерно , єзуїти не спромоглися накинути юнакові відразу до православної віри , підкорити його душу та розум , навернути до католицизму , примусити зректися свого народу . Навпаки , можна припустити , що саме в стінах колегії він спочатку інтуїтивно , а потім і свідомо відчув і загострив у собі ворожість до єзуїтів . Ставши гетьманом , він , як відомо , домігся від польського уряду заборони діяльності єзуїтів на території Української держави .
64