Усі гетьмани України Usi_hetmany_Ukrainy | Page 63
Михайло Хмельницький прибув у Чигирин як представ
ник польського магната Івана Даниловича, який допоміг
йому втекти в українські степи. Він займався осадництвом,
тобто засновував нові поселення в районі Чигирина. Серед
заселенців було немало й козаків — колишніх повстанців,
з якими в нього склалися добрі стосунки. В самому Чиги
рині мешкало немало козаків-реєстровців, які несли сто
рожову службу від набігів татар. Не ухилявся від цієї служ
би й Михайло Хмельницький. Певне, його старанність у
виконанні своїх обов’язків, добропорядність і доброзич
ливість до людей і сприяли тому, що скоро він дослужився
до підстарости і став Чигиринським сотником.
І хоча Михайло був шляхтичем, він, незважаючи на
станові перешкоди, одружився з козачкою. І це в подаль
шому визначило непевний шляхетський статус їхнього
сина Богдана (який неодноразово при нагоді підкреслював
своє шляхетське походження, але при цьому не забував
і про свою козацьку кров).
Кілька слів про шляхетство Б. Хмельницького. Безза
перечно, що він отримав польське шляхетство спадково,
воно, можливо, перейшло до нього від предків, зокрема
від батька Михайла. Якщо погодитися з думкою, що чи
гиринський підстароста Михайло Хмелевський, який
1627 року перебував у турецькій неволі (згідно з протеста
цією руського воєводи Івана Даниловича, вписаного до
буської гродської книги) та Михайло Хмельницький, осад
чий, козацький сотник з Чигирина й чигиринський під
староста — це одна і та ж особа, то шляхетство Михайла,
а відтак його сина Богдана не підлягає сумніву. Адже під
старостою міг бути лише шляхтич і, крім того, багатий
шляхтич (полоненого Михайла Хмельницького оцінили в
дуже велику суму — 500 червоних золотих викупу, або мали
обміняти на знатного турка Абдрахмана, що на становищі
полоненого перебував у замку І. Даниловича в Олеську).
Місто Чигирин стояло на торговельному шляху з Киє
ва до Криму. І саме цим шляхом татари найчастіше про
биралися в Україну. Цим же шляхом відвідували Україну
й запорожці. Адже Чигирин стояв неподалік від Запоро
зької Січі. І не могли не бувати тут у ті часи і Григорій
Лобода, і Федір Полоус, і Тихон Байбуза, і Петро Сагай
дачний, а значить, і не поспілкуватися з такою відомою і
поважною людиною, як чигиринський підстароста й ко
62