політика і щедрого мецената . Зокрема , « спудей » Матвій Кізимович подякував гетьману за безкорисливе пожертвування нажитого багатства на громадське добро . Він нагадав присутнім про підтримку , яку виявив Сагайдачний Київському братству , коли записався до нього разом з усім Військом Запорозьким :
Таж краще голови покласти за отчизну , Ніж лютим ворогам дістаться в даровизну , Бо хто за рідний край не хоче помирать , Із рідним краєм той сам мусить погибать . Тож Сагайдачний наш волів прийняти рани , Ніж християнський люд віддати від посани . Від рани смертної дочасно він сконав , Та славу мужністю навік завоював ... Як Нестор та Ахілл — у Греції герої , Як Гектор сміливий прославився у Трої , В Афінах склалася Периклова хвала , У Фемістоклові гриміли скрізь діла , Як мужність Курція у Римі всі хвалили І переможного Помпея божествили , Хай Сагайдачного ім ’ я повік-віків Прославить наша Русь , як приклад для синів , Щоб про діла його нащадки споминали І гідним іменем в народах називали . 1
Але , як зазначав український історик В . Антонович , місце могили марно шукатиме нині поціновувач старожитностей чи краєзнавець . Під час перебудови церкви на початку XVIII століття вона опинилася під будівлею нової стіни храму і зникла з очей нащадків .
Далекий відгомін тих часів , коли над крутими морськими хвилями й неозорими просторами українських степів із уст козаків однаково голосно лунало ім ’ я Сагайдачного , відбився в пісні « Ой на горі да женці жнуть ». Немає в ній розповіді про криваві січі , в яких брав участь козацький гетьман , немає оспівування його легендарної хоробрості . Камертон народної пам ’ яті доніс слабкий , важко вловимий спомин про носія колись грізного імені . Ось рядки цієї відомої пісні :
1Переклад М . Рильського .
Ой на горі да женці жнуть , А попід горою ,
56