Усі гетьмани України Usi_hetmany_Ukrainy | Page 56
повітом не відписав на користь дружини навіть шеляга із
досить значних гетьманських статків. Мабуть, і Анастасія
не дуже побивалася й тужила за чоловіком, бо не забари
лася по його смерті вийти заміж за шляхтича Івана Пйон-
чинського.
Але все це сталося дещо пізніше. А тоді, повернувшись
додому, Сагайдачний лежав прикутий хворобою до ліжка,
не маючи ніякої надії на одужання. Як минали останні дні
козацького гетьмана, про що він у той час думав і якими
переймався турботами? В історичній літературі щодо цьо
го склався певний стереотип, який до кінця не подоланий
і сьогодні. Мовляв, Сагайдачний вже не міг вийняти з
піхов шаблю на захист України, але ж мав славу і незапе
речний авторитет полководця і тому не марнував останні
дні свого життя і писав до польського короля листи з полі
тичними вимогами.
Подібна точка зору про те, що «годилося» робити Са
гайдачному на смертному одрі, сформувалася, очевидно,
під впливом літопису С. Величка, в якому наведені остан
ні листи Сагайдачного до польського короля. Так, у пе
редсмертному листі Сагайдачного до Сигізмунда III (бе
резень 1622 року) гетьман нібито вимагає від короля
видання спеціального універсалу, який би убезпечив ко
заків од утисків шляхти і назавжди покінчив з унією. Але
постає питання: чи існував такий лист? Можливо, так
само, як і багато інших документів, що увійшли до літо
пису С. Величка, він був вигадкою козацького літописця.
Бо тяжко хворому гетьману було вже не до земних турбот.
Гетьман помирав. Це зрозумів і він сам, і ті, хто його ото
чували.
За п’ять днів до кончини гетьман склав заповіт, за яким
великі суми грошей одписав Львівському братству (1,5 ти
сячі польських злотих «на науку і на цвиченья бакаляров
учоних»), Київському братству, різним церквам і монас
тирям.
Петро Конашевич-Сагайдачний пішов з життя 10 квіт
ня 1622 року. Ховали його на території Братського монас
тиря. Попрощатися з колишнім гетьманом прийшло дуже
багато людей. Змінюючи один одного, 20 учнів Київського
колегіуму читали панегірик, складений для цього випадку
К. Саковичем. Звучали слова, що прославляли визначно
го козацького організатора і полководця, далекоглядного
55