контратаки . При цьому зросла щільність і ефективність рушничного вогню — головного козиря козацької піхоти . Таке розташування дало їм відчутні переваги . Опинившись у вогняному « мішку » між двома угрупованнями козацького війська , ворог почав поспішно відступати . Контратакуючим ударом запорожці все далі гнали османців від своїх позицій . На місці бою залишилася сила-силенна вбитих турецьких солдатів , лежали покинуті гармати . Втрати у живій силі набували для султанського війська загрозливих розмірів . За різними даними , того дня Осман II втратив від 10 до 20 тисяч своїх воїнів .
Для оборони від артилерійського вогню й ручної вогнепальної зброї в козацькому таборі застосувалося не тільки перегрупування військ у ході бою , але й використовувалися також різні земляні укріплення — вали , рови , шанці і навіть незвичні для тогочасної воєнної інженерії споруди « бліндажного » типу . Між іншим , козаки , які прекрасно володіли мистецтвом спорудження польових укріплень , постійно мали при собі заступи . Що стосується козацьких « бліндажів », то вони досить надійно захищали від ворожих ядер . Це підтвердили , зокрема , події 4 вересня , коли вся сила артилерійського вогню турків була спрямована на козацький табір . Безпрецедентний за своїми масштабами гарматний обстріл тривав п ’ ять годин . Навіть загартований у багатьох битвах Ходкевич признався , що ніколи в житті не чув такого гучного гарматного грому . Але цей артилерійський обстріл приніс туркам мізерний результат . Козаки покинули позиції , куди потрапляли ядра , і зайняли місця в так званих « печерах ». У результаті їхні втрати були мінімальними — загинув один курінний отаман Васюк Зоря .
Подальші події того дня розгорталися так . Польський загін під командуванням Русиновського у складі кількох хоругов і важкоозброєної кавалерії завдав відволікаючого удару по турках , а козаки , разом з кількома польськими загонами , піднялися в атаку і надвечір увірвалися до табору Османа II . У самій гущі бою перебував і Сагайдачний , який послав гінця до Ходкевича з вимогою якнайшвидше прислати підкріплення . Однак головнокомандувач польського війська не скористався надзвичайно сприятливою ситуацією , яка давала шанс рішуче переломити хід війни на користь об ’ єднаних козацько-польських сил . Козаки не
51