Усі гетьмани України Usi_hetmany_Ukrainy | Page 53
дочекалися на підмогу. Але, незважаючи і на таку обста
вину, операція відіграла велику роль у поразці турецького
війська. Причому не тільки тому, що противник зазнав
важких утрат (очевидець подій Матвій Титловський нази
вав цифру — 15 тисяч убитих турецьких солдат, з них
понад три тисячі яничар). Своїм несподіваним проривом
у табір, який вважався неприступною твердинею, козаки
підірвали бойовий дух турецької армії і похитнули її волю
до перемоги.
Поряд з атаками Сагайдачний організував ефективну
систему оборонного вогню, максимально використовуючи
бойові можливості козацького війська. Під Хотином чи не
вперше у таких масштабах успішно пройшов перевірку
новий тактичний прийом — залповий вогонь з мушкетів
по ворогу з максимально близької відстані. Про це свідчать
воєнні дії 8 вересня, коли величезне турецько-татарське
угруповання (становим хребтом якого були яничари) на
світанку розпочало атаку на козацький табір. Запорожці
залягли у шанцях і, не відкриваючи стрільби, чекали під
ходу ворога. А коли турки почали масово долати оборонний
рів, козаки за командою одночасно підвелися по всій лінії
оборони і впритул відкрили по атакуючих вогонь з муш
кетів. Підсумок того дня був сумним для султана. Лише в
рову перед козацьким табором полягло понад три тисячі
його воїнів. Утрати ж козаків були відносно невеликими.
Сагайдачний, який великого значення надавав факто
ру раптовості, приділяв пильну увагу організації нічних
атак. У плани гетьмана входив навальний удар всіма на
явними козацько-польськими силами по розташованому
на ніч турецькому табору. Проте спротив цим задумам
чинив честолюбний Ходкевич, який не бажав ділити з
кимось славу переможця. До того ж, консервативно мисля
чий головнокомандувач коронного війська не міг сприйня
ти нових повівів у воєнній тактиці. Вихований на тради
ційних шляхетських цінностях з притаманним їм кодексом
лицарської честі, він визнавав лише «благородні» бойові
дії. Тому Ходкевич упереджено ставився до таємничих
нічних вилазок, що, на його думку, були чужими ли
царській звитязі справжнього шляхтича, котрий здобуває
славу тільки у відкритому бою.
Проте литовський гетьман відчував єством, як у поти
лицю йому дихає могутня воєнна машина турецької армії.
52