Усі гетьмани України Usi_hetmany_Ukrainy | Page 50

дувачу коронного війська вжити енергійних заходів, щоб
скинути Бородавку з гетьманства і запропонувати канди­
датуру більш «покладистого» Сагайдачного. У питанні що­
до Бородавки інтереси Сагайдачного й польського уряду
зійшлися. Проте одне діло — холодний розрахунок у полі­
тичній грі за найвищу владу в козацькому війську, а зовсім
інше — моральне самоусвідомлення своїх учинків. Адже
Бородавка був для Сагайдачного не тільки суперником, а
й соратником у боротьбі за спільну справу. Докори сум­
ління не залишали Сагайдачного аж до смерті.
Але все це було згодом. А тоді, отримавши гетьманську
булаву, Сагайдачний усю свою енергію спрямував на ви­
рішення невідкладних бойових завдань, зокрема на з ’єд­
нання козацьких сил з польським військом. Однак зроби­
ти це виявилося не так просто. Осман II твердо вирішив
перехопити стратегічну ініціативу, тобто розгромити коза­
ків ще до того, як вони підійдуть до польського табору під
Хотин. Відбірні турецько-татарські сили цілодобово з лю­
тим завзяттям насідали на козацьке військо. Через це пе­
рехід запорожців з-під Могилева в район Хотина, який
тривав понад тиждень, був надзвичайно важким та висна­
жливим. Розповідаючи про виявлену тоді козаками відчай­
душну хоробрість, а також описуючи запеклий характер
боїв, які вони вели по дорозі до Хотина, Я. Собєський
змалював такий епізод: «Сорок запорожців, які відбилися
від свого війська й переховувалися у печерах між скелями,
привернули до себе увагу противника. Були привезені гар­
мати, щоб знищити цих воїнів, позбавлених всякої допо­
моги. Проте всі зусилля були марними, оскільки сама
місцевість захищала обложених. Осман, втративши два дні,
вирішив заморити їх голодом. Оточені з усіх боків козаки
відважно билися з ворогом (оскільки відчай нерідко спо­
нукає до благородної смерті). Виснажені голодом і труд­
нощами, вкриті пороховим пилом, вони поклали життя
разом із зброєю. Осман ганебно піддав їх мукам і, забувши
про султанську гідність, пускав у них стріли власноручно,
наказавши прив’язати козаків до дерев».
Але ж подібні перемоги турецького війська насправді
мало що їм давали. Уникаючи оточення і затяжних пози­
ційних боїв, козаки «щасливо і зі славою боролися з тур­
ками», зуміли відірватися від переслідування і підійти до
Хотина. За милю від фортеці вони розбили табір. А з на­
49