Усі гетьмани України Usi_hetmany_Ukrainy | Page 49
генеральної битви з силами Османа II. Козацького полко
водця з великими почестями зустрів сам головнокоман
дувач польської армії — віленський воєвода і гетьман Ве
ликого князівства Литовського Карл Ходкевич. Після
обговорення деталей майбутньої битви Сагайдачний, у
супроводі двох хоругов польського війська, переправився
на лівий берег Дністра, щоб дістатися до козацького табо
ру. Саме в цей період з досвідченим і загартованим у боях
воїном сталася пригода, яка замало не коштувала йому
життя. Розшукуючи Запорозьке Військо, Сагайдачний се
ред ночі натрапив на сліди кінських копит, які вивели його
на вогні воєнного табору. Коли трохи розвиднілося, він
зрозумів, що перебуває в турецькому стані. Сторожа одра
зу ж запримітила чужого. Розпочалась шалена погоня. Під
несамовиті вигуки переслідувачів і зловісне дзижчання
турецьких стріл Сагайдачний щодуху гнав коня до най
ближчого лісу. Вороги вже наблизились до нього, але він
на повному ходу стрибнув з коня і зник у гущавині. Ко
зацький ватажок цілий день блукав лісом, знемагаючи від
глибокої рани в руку, заподіяної ворожою стрілою. Нареш
ті перед ним блиснуло плесо Дністра. Переправившись
через ріку в районі Могилева (нині Могилів-Подільський),
він добрався до своїх.
Прибуття Сагайдачного під Могилів збурило життя
козацького табору. Запорожці почали відкрито проявляти
незадоволення гетьманством Бородавки, який припустив
ся деяких прорахунків у керівництві військом. Незабаром
була скликана рада, на якій Сагайдачний розповів про своє
посольство до Варшави, про щед рі обіцянки польського
уряду. Звідусіль залунали вигуки козаків, які пропонували
звести його на гетьманство. Так воно, врешті, і стало
ся — Петро Сагайдачний знову став гетьманом.
Досягнутий успіх Сагайдачний поспішив закріпити
жорстокими заходами щодо скинутого гетьмана Бородав
ки. Закувавши його у кайдани, новий провідник козацького
війська деякий час протримав його під вартою, а потім
наказав стратити.
Звістку про усунення від влади непоступливого й не
зговірливого козацького гетьмана, поза всяким сумнівом,
з великим задоволенням сприйняли у польській столиці.
Незадовго до цього Сигізмунд III надіслав листа К. Ход-
кевичу, в якому недвозначно пропонував головнокоман
48