Усі гетьмани України Usi_hetmany_Ukrainy | Page 47

листа, закликаючи їх спільно з поляками дати відсіч вій­
ську Османа II. У червні 1621 року в урочищі Суха Дібро­
ва (між Ржищевом та Білою Церквою) зібралася козацька
рада, на якій зважувалася можливість спільних дій козаків
і коронного війська. На раду прибули також представники
православного духовенства — митрополит І. Борецький,
єпископ Є. Курцевич, майже 300 священиків, 50 ченців.
Уперше після недавнього посвячення у 1620 році право­
славні ієрархи безпосередньо взяли участь в акції такої
великої політичної ваги. Адже від позитивного вирішення
питання про збройну допомогу Польщі залежала багато в
чому і доля козацької «республіки». Гетьман і старшина,
а також більшість козаків добре розуміли, що султан не
обмежиться розгромом Польщі, а поверне зброю й проти
України. Тому серед козацького війська дедалі впевненіше
звучали голоси, що закликали до боротьби з «бусурманами».
Крім того, утворення антитурецької козацько-польської
воєнної коаліції відкривало перспективу (як з’ясувалося
пізніше, примарну) зрівняння в правах православної цер­
кви з іншими конфесіями Речі Посполитої.
З польського боку на раду прибули королівські послан­
ці, які від імені уряду пообіцяли козакам платню за участь
у поході, а також поступки в релігійному питанні. Після
бурхливого обговорення рада ухвалила оружно виступати
проти Османа II. Тоді ж на гетьманство був обраний пред­
ставник нереєстрового козацтва Яцько Бородавка (Неро-
дич), якого гетьман С. Жолкевський характеризував як
«найменш знатного і найбільш бунтівливого». У зв’язку із
походом було проведено обрання полковників, осавулів,
сотників, отаманів, а також послів до короля. Представ­
ляти інтереси козаків перед королівським престолом ви­
пало досвідченому у політиці П. Сагайдачному, який до
того ж користувався довір’ям польського уряду. Крім нього
до Варшави направлявся єпископ Є. Курцевич. Зважаючи
на недавні делікатні обставини відновлення православної
ієрархії в Україні, включення Курцевича до посольства
мало характер своєрідного демаршу перед правлячими ко­
лами шляхетської Польщі з боку козаків і православної
церкви. Виконуючи волю ради, гетьман Бородавка повів
військо, яке налічувало понад 41 тисячу запорожців і кіль­
ка сот донських козаків, до Хотинської фортеці на з’єднання
з польськими силами.
46