Усі гетьмани України Usi_hetmany_Ukrainy | Page 45
У неділю, 9 жовтня на Київську і Галицьку митрополії
був висвячений ігумен Михайлівського монастиря, ректор
Братської школи Іов Борецький. Православна церква в
Україні знову отримала свого вищого духовного зверхни-
ка. Минув деякий час, і було поновлено всі основні єпис
копські кафедри православної єпархії в Україні. У Трах-
темирівському монастирі, куди Теофан прибув у супроводі
новопоставлених єпископів і під охороною трьох тисяч
козаків, очолюваних Сагайдачним, на Володимирську і
Берестейську єпископські кафедри єрусалимський пат
ріарх висвятив архімандрита місцевого монастиря Єзекіля
Курцевича, а в Білій Церкві в єпископський сан було ру-
копокладено ігумен а Чернчицького монастиря (поблизу
Луцька) Ісакія Борисковича, який отримав Луцьку й Ос
трозьку єпархії. Згодом у місті Животові було висвячено
на єпископство Холмське і Белзьке Паїсія Іполитовича.
Під час перебування в Україні єрусалимського патріарха
Теофана були поновлені також православні єпископії на
білоруських землях.
Повернення православній церкві її ієрархів було ре
зультатом цілеспрямованої політики Сагайдачного, який
у своїх діях знаходив підтримку і співчуття серед широких
мас і суспільно-політичних сил в Україні, насамперед ко
зацтва, православного духовенства, учасників братського
руху, частини радикально настроєної шляхти. При цьому
вибір часу для цієї акції зумовлювався не якимись страте
гічними міркуваннями, а візитом єрусалимського патріар
ха до Москви. Сагайдачний не чекав сприятливого для цієї
справи збігу обставин, завдяки якому уряд Речі Посполи
тої став би більш прихильним у релігійному питанні, він
не побоявся накликати на себе (та й не тільки на себе!)
великі неприємності з боку короля та польського уряду.
Відважившись на цей крок, він усвідомлював потенціаль
ні можливості суспільно-політичних сил, які представляв
і на які міг спертися.
Відновлення ієрархії православної церкви в Україні
хоч і викликало хвилю роздратування і погроз з боку ка
толицько-клерикальних кіл Речі Посполитої, однак не
призвело до рішучих каральних дій. Причиною цього була
велика небезпека, яка нависала над Польщею. У лютому
1618 року в Туреччині до влади прийшов войовничий Ос-
ман II, який посів престол свого батька Мустафи І, ски
44