Усі гетьмани України Usi_hetmany_Ukrainy | Page 44

пом’якшити враження Теофана про запорожців, які зо­
всім недавно воювали проти «одновірців».
Не викликає сумніву той факт, що Сагайдачний от­
римав через послів вичерпну інформацію про найближ­
чі наміри Теофана. Коли єрусалимський патріарх у бе­
резні 1620 року покидав кордони Московської держави,
назустріч йому виїхали козаки на чолі із самим Сагайдач
ним. Вони супроводжували Теофана аж до Києва, де той
зупинився на Подолі у відведеній спеціально для нього
резиденції на території Київського Богоявленського мо­
настиря.
Перебування у Києві єрусалимського патріарха сколих­
нуло церковне і суспільно-політичне життя міста. Адже
вперше після Брестського церковного собору 1596 ро­
ку з’явилася реальна можливість відновити православну
ієрархію (на той час вірність православ’ю продовжував
зберігати лише один єпископ львівський Єремія Тиса-
ровський). Депутації від місцевого духовенства, Київсько­
го Богоявленського братства, та й особисто Сагайдачний
просили висвятити православних владик. За свідченням
Іова Борецького, посвяченого у ті дні на митрополита,
Теофану було сказано: «Не був би ти патріархом, не був би
ти пастирем добрим, не був би ти Христовим і апостоль­
ським намісником, якби превелебність твоя народові русь­
кому митрополита й єпископів не посвятив і не зоставив,
заставши нас тут переслідуваних і без пастирів».
Урешті-решт патріарх дав згоду на здійснення акту
хіротонії1. Від його імені були розіслані грамоти до всіх
православних Речі Посполитої із закликом обирати кан­
дидатури, гідні єпископського сану.
15 серпня 1620 року в Києві остаточно визначили пре­
тендентів на єпископські кафедри, і восени розпочалося
висвячення. Церемонія призначалася на пізню годину,
щоб зайвий раз не привертати увагу' польських властей та
католицько-уніатських кіл. Місцем її проведення стала
Богоявленська церква Києво-Братського монастиря.
Першим пройшов церковне таїнство хіротонії на Пе­
ремишльське єпископство ігумен Київського Межигірсько-
го монастиря Ісая Копинський.
‘ Х і р о т о н і я — посвячення духовної особи в певний сан (єписко­
па, диякона тощо).
43