Усі гетьмани України Usi_hetmany_Ukrainy | Page 389

У цей час Скоропадський зумів адекватно відреагувати
на зміну ситуації й як військовий. Як зазначав відомий
історик Г. Папакін, «саме в тому і полягала військова
майстерність нового корпусного отамана, який на ходу
оволодівав особливостями військових операцій револю­
ційного часу. Він уміло зводив протистояння двох вій­
ськових сил, у розпорядженні яких була не лише легка
зброя, а й артилерія, бронеавтомобілі, до операцій з роззбро­
єння, використовуючи відсутність у більшовиків кваліфі­
кованого командування». Розв’язуючи одночасно два зав­
дання — отримання натиску більшовицьких полчищ на
Київ і відновлення порядку на залізниці, 1-й Український
корпус використовував різні тактичні прийоми, з насту­
пальними операціями включно. Його частини й підрозділи
з боями оволоділи Баром, Ворожбою, станцією Старокос-
тянтинів, активно вступали у сутички в районах Вінниці,
Волочиська, Жмеринки, Могилева-Подільського, Попон­
ного, Проскурова (нині — Хмельницький), Шепетівки.
Тим часом більшовицька пропаганда дедалі більше роз­
хитувала дисципліну в корпусі, який не мав нормальних
побутових умов та постачання. Скоропадський поїхав до
Києва, щоб особисто вирішити всі питання з М. Поршем,
новим Генеральним секретарем військових справ. Не зу­
стрівши розуміння, Павло Петрович написав рапорт про
звільнення, передавши командування начальнику 104-ї
дивізії генералові Гандзюку. 29 грудня 1917 року він офіцій­
но залишив корпус і взявся за організацію козацтва. Для
цього передовсім було відкрито щось на зразок вербуваль­
ного бюро офіцерів, а також інструкторську школу для їх
підготовки.
В оцінці причин, які обумовили розвал корпусу та від­
ставку його командира, погляди різних військово-полі­
тичних діячів того часу збігаються. Так, організатор 2-го
Українського корпусу полковник Б. Суликовський кон­
статував: «Рішучий удар корпусові, який можна вважати
за початок кінця його існування, завдали, одначе, не біль­
шовики і витворений ними хаос, а своя вища влада — на­
кази й розпорядження Генерального секретаріату по вій­
ськових справах, на чолі якого тоді вже стояв лихої пам’яті
полковник Порш. Остаточно доконав корпус... наказ Го­
ловнокомандувача збройними силами України полковни­
ка Капкана».
388