Усі гетьмани України Usi_hetmany_Ukrainy | Page 385

бойові завдання. Проте спочатку він написав листа знайо­
мому ще з маньчжурської кампанії генерал-квартирмей-
стеру штабу Південно-Західного фронту М. Раттелю, по­
просивши того довести його зміст до відома командувача.
Скоропадський, зокрема, наголошував: «Особисто і гене­
ралу Гутору, й поручику Скрипчинському я говорив, що,
звичайно, нічого не маю проти українізації, тобто, щоб до
мене прийшли люди, які перейняті ідеєю українства, бу­
ли б добрими бійцями, а не різна потолоч (дезертири і т. ін.),
які, прикриваючись різними вивісками, думають лише про
те, як би не потрапити під вогонь противника — німця».
Павло Петрович пропонував здійснювати українізацію
корпусу зважено, щоб не спричинити міжнаціональне на­
пруження. Крім того, він порушував питання про те, на­
скільки бажана українізація в розумінні політики Росій­
ської держави. Намагаючись уникнути авантюрних рішень,
які могли б мати непередбачувані наслідки, Павло Петро­
вич зазначав: «...Особисто я пішов би на це якщо не з
бажанням, то, принаймні, без відрази, оскільки вважаю,
що там, де примішується національне почуття, там, зок­
рема для військової справи, основи завжди здорові, та
все ж хочу знати ясно, чого від мене хочуть, щоб не пот­
рапити в брудну справу внаслідок звинувачення мене, ук­
раїнця, в проведенні явочним порядком українізації частин
російської армії».
Після цього Скоропадський зустрівся з командуванням
фронту. О. Гутор і начальник Південно-Західного фрон­
ту генерал-лейтенант М. Духонін переконували його у
необхідності змін. Після цього Скоропадський вирішив
особисто побувати в Генеральному секретаріаті військових
справ і з’ясувати всі питання, які його хвилювали. Про
свої враження від цих відвідин Павло Петрович згадував
так: «В той час усі особи, які там засідали, зовсім ще не
вбралися в пір’я; всі вони справляли враження новачків
у своїй справі. Власне кажучи, жодного діловодства ще
не було, і, здається, вся їхня турбота полягала, головно,
у боротьбі з командувачем військ Київського військового
округу, соціал-революціонером Оберучевим. Настрій у них
тоді був поміркований у розумінні політичних і соціаль­
них реформ; головно, провадилася національна ідея. Там
я вперше зустрів Петлюру. Оточений він був масою мо­
лодих людей, які носилися з якимись паперами. Взагалі,
384