Усі гетьмани України Usi_hetmany_Ukrainy | Page 386

типово революційний штаб, що їх згодом доводилося
часто зустрічати».
При цьому, відзначаючи деяку невпевненість у діях Цен­
тральної Ради, автор спогадів визнавав: «Але що мені спо­
добалося, це певне почуття любові до всього українського.
Це почуття було непідробне та без будь-яких особистих
утилітарних цілей. Признаюсь, це мені імпонувало; видно
було, що люди працюють не з-під палиці, а натхненно».
З Петлюрою Скоропадський спілкувався мало: в той час
Симон Васильович, за словами останнього, зовсім не був
у курсі військових справ, а більше займався політикою.
Скоропадський від’їхав із Києва не з найгіршими вра­
женнями, до чого внутрішньо готувався по дорозі до сто­
лиці. Однак при цьому він залишився переконаним у тому,
що українізація не зробить армію сильнішою. Щоб роз­
віяти сумніви, Павло Петрович заїхав у Кам’янець-Поділь-
ський, де перебував штаб Південно-Західного фронту. Там
він зустрівся з призначеним замість Гутора новим коман­
дувачем — генералом Л. Корніловим. Той настійно реко­
мендував якомога швидше українізувати корпус, поси­
лаючись на те, що українізована 56-та дивізія 81-ї армії
чудово проявила себе під час останнього наступу.
У війська П. Скоропадський повернувся саме тоді, коли
почався сумнозвісний «Тернопільський відступ». За ви­
знанням генерала, це був час, коли він пережив незрів­
нянні моральні муки. Водночас він знайшов найкращі
слова для командувача 7-ї армії генерала Селивачова, ко­
мандувача 6-го армійського корпусу генерала В. Нотбека
та командира 104-ї дивізії генерала Я. Гандзюка, який
протягом війни отримав дев’ять поранень і був убитий
більшовиками в січні 1918 року.
Але невдачі не згнітили його. Керуючись наказом
Корнілова про українізацію корпусу від 18 липня, Пав­
ло Петрович з притаманною йому Грунтовністю нама­
гався відновити дисципліну й навчити військової справи
новоприбулих прапорщиків, які пропагували соціаліс­
тичні ідеї, а воювати не вміли. Через півтора місяця з
офіцерської школи вийшли інші люди: з необхідними
знаннями й навичками, прагненням навести порядок без
нальоту шовінізму.
Близько знайомий із Корніловим, Скоропадський був
стурбований проголошенням військової диктатури, ініціа­
1 3 У сі гетьм ан и У країни
385