У бойових походах на території Німеччини й Прибалтики, в щоденних турботах про солдатів та офіцерів П. Скоропадський мужнів як людина й набував воєнного досвіду. Влітку 1915 року, коли події на фронті набули загрозливого характеру, його призначили командиром 5-ї кавалерійської дивізії, якою він командував майже півроку. В березні 1916 року Павло Петрович перебрав на себе командування 1-ю кавдивізією, яка успішно діяла в Прибалтиці. Влітку того ж року йому присвоїли звання генерал-лейтенанта. В осінніх боях того року він керував діями спочатку 8-го армійського, а потім— Гвардійського кавкорпусу, який успішно оборонявся на р. Стоході.
Згідно з розпорядженням імператора від 27 січня 1917 року, П. Скоропадський прийняв командування 34-м армійським корпусом Південно-Західного фронту, яким керував уславлений генерал Брусилов. Підпорядковане Павлу Петровичу з’ єднання дислокувалося на теренах України, що давало йому змогу спостерігати за процесами, які тут відбувались. А події розвивалися стрімко й у напрямку, що не віщував нічого доброго.
Уряд втрачав контроль над країною, а Генеральний штаб— управління військами. Більшовизація армії супроводжувалася втратою боєздатності цілих частин, деморалізацією, дезертирством, падінням дисципліни. Створюючи солдатські комітети, ліворадикальні елементи виводили підрозділи з-під впливу офіцерів, сприяли політизації армії. В Україні революційні явища накладалися на визвольний рух. Паралельно з Військовим комітетом із формування національних військових з’ єднань діяла створена у Мінську Українська фронтова рада для військ Західного фронту, яку очолив Симон Петлюра.
5— 8 травня 1917 року у Києві відбувся І Всеукраїнський військовий з’ їзд, 700 делегатів якого репрезентували 900 тисяч українців, що перебували в російській армії. Резолюції з’ їзду вимагали від Тимчасового уряду та Ради солдатських і робітничих депутатів « негайного оголошення особливим актом національно-територіальної автономії України ». Делегати обрали Український військовий генеральний комітет у складі 18 осіб, який увійшов до Української Центральної Ради( УЦР). З’ їзд дав поштовх українізації військових частин.
382