це питання було поставлено на старшинській раді, скликаній гетьманом наприкінці 1763 року. На цій раді було вироблено 23 спеціальні пункти, що лягли в основу згодом складеної на ім’ я імператриці чолобитної з проханням дати дозвіл на встановлення спадкоємного гетьманства в роді Розумовських.
Намагаючись заручитися підтримкою вищого духовенства, К. Розумовський відправив до Києва довірену особу— старшого канцеляриста Генеральної військової канцелярії Туманського— на таємні переговори з Київським митрополитом Лрсенієм Могилянським й архімандритом Києво-Печерської лаври Зосимою Валькевичем. Проте останні відмовилися підтримати гетьмана в задуманій ним політичній акції. Більше того, архімандрит Валькевич, знявши копію з чолобитної, поспішив відправити її разом з відповідною доповідною київському обер-коменданту Чичерину. Аналогічні відомості дійшли до київського генерал-губернатора Воєйкова від глухівського коменданта. Отже, текст чолобитної ще до її підписання старшиною став відомий у Петербурзі.
А тим часом гетьман розіслав у всі полки ордери, скликаючи до Глухова всіх старшин, включно до сотника, на нову раду. Відмова духовенства в підтримці не збентежила й не зупинила його. Після тривалих і запальних дебатів чолобитну схвалила й підписала більшість присутньої старшини. Під нею, зокрема, підписалася частина генеральної старшини— суддя Олександр Дублянський, підскарбій Василь Гудович, писар Василь Туманський, усі полковники( за винятком чернігівського— Петра Милорадовича), усі бунчукові товариші( за винятком Григорія Іваненка), полкові старшини й сотники. В чолобитній, складеній у традиційному при зверненні підданих до свого монарха стилі, українська старшина, наводячи історичну аналогію з сином Богдана Хмельницького Юрієм, просила « явить монарше благоволение и утвердить указами дозволение избрать после нынешнего гетмана достойнейшего из сыновей его, на тех же основаниях, как и сам гетман... к умножению славы и пользы всей империи и непоколебимой верности малороссийского народа, при утвержденных правах, вольностях и привилегиях ».
Таким чином, К. Розумовський, пропонуючи встановити спадкове гетьманство, намагався насамперед зберегти
369