Крім таланту військового полководця гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний увійшов в історію Запорозької Січі і як представник поміркованої частини козацької старшини , яка , реально оцінюючи тогочасні можливості Війська Запорозького , намагалася відстояти інтереси українства через переговори і компроміси з польським урядом . Але при цьому слід говорити про роздвоєність політичної самосвідомості Сагайдачного : він твердо відстоював конфесійні права українського народу , та все ж завжди усвідомлював себе підданим короля , громадянином Речі Посполитої . Ця риса характеру гетьмана , певною мірою підігріта його шляхетським походженням , щоразу проявлялася тоді , коли йому доводилося балансувати між інтересами Варшави і Запорозької Січі , інтересами « статечних » козаків і « черні ». Звідси його постійні пошуки компромісів з польським урядом . Така позиція гетьмана не завжди вдовольняла рядове козацтво , що і пояснює втрату ним час від часу гетьманської булави .
Як свідчать матеріали переговорів між козаками й представниками польського уряду , які відбулися в 1616 році над річкою Роставицею біля Паволочі та в 1617 році в урочищі Суха Вільшанка , що біля Білої Церкви , Сагайдачний погодився значно зменшити реєстр за рахунок козацьких низів . Зокрема , за умовою Раставицької угоди реєстр обмежувався трьома тисячами , хоча претендентів було майже 20 тисяч . Ті , хто не потрапляв до реєстру , так звані « випищики », мусили повертатися до своїх панів . Але цей пункт угоди виконати в тих умовах було просто неможливо , бо озброєні козацькі маси відразу спалахнули б як сухий порох . Це добре розумів Сагайдачний , а тому не поспішав виконувати досягнуті на Роставиці домовленості . Однак між козаками пішов поголос про угодовську позицію гетьмана і старшин , які взяли участь у переговорах з королівськими комісарами . Невдоволення Сагайдачним , що прокотилося серед козаків- « випищиків », призвело до того , що гетьман лишився булави . Новим гетьманом став Яцько Бородавка .
Гетьман , здатний до компромісного вирішення гострих політичних і соціальних питань , влаштовував правлячі кола Речі Посполитої . Це підтверджує лист Сигізмунда III до Сагайдачного , датований 1619 роком . Король виявив задоволення гетьманом , який робив помітні послуги поль
2- 35