Усі гетьмани України Usi_hetmany_Ukrainy | Page 353

ратриці, що «Д. Апостол дуже хворий, лівою рукою не
володіє... Мало надії, що буде живий. Ніяких паперів не
підписує».
Через хворобу гетьмана постало питання про призна­
чення особи, яка виконувала б його обов’язки. Гетьман
наказав генеральній старшині прийняти управління Ге­
неральною військовою канцелярією. Проте міністр при
гетьмані С. Наришкін та князь О. Шаховськой, посилаю­
чись на відсутність наказу імператриці з цього питання,
протидіяли цьому рішенню. О. Шаховськой на запитання
російського уряду про дії на випадок смерті Д. Апостола
відповів, що під час хвороби гетьмана і після його смерті
управління військовою канцелярією слід доручити міністру
С. Наришкіну, бо «раз допустивши старшину до правління,
на випадок невірних їх дій складніше буде їх відлучити».
12 червня 1733 року міністру була відправлена царська грамо­
та з наказом прийняти управління Генеральною військовою
канцелярією. А вже з 23 червня документи канцелярії над­
силалися «за докладом и по резолюции» С. Г. Наришкіна.
У липні здоров’я гетьмана покращало. Він провів зу­
стрічі з О. Шаховським та з київським губернатором Шере-
метєвим, з якими обговорював державні справи. Д. Апос­
тол продовжував контролювати роботу по кодифікації
українського права. У жовтні 1733 року він наказав при­
луцькому полковнику потурбуватись «о вистаченню дров
для согревания квартир, отведенных в Ичне персонам,
определенным для переводу книг правных», а підскар­
біям — «о покупке паперу стоп 5». Але на початку 1734 ро­
ку здоров’я гетьмана знову погіршало, і 15 січня він помер
на 80-му році життя. Похований гетьман у Сорочинцях
у побудованій на його кошти кам’яній церкві.
Після смерті Д. Апостола його дружині Уляні Василів­
ні царським урядом була призначена щорічна пенсія у
3000 крб., що видавалися з грошей, які збиралися з ко­
лишніх гетьманських рангових маєтків. 28 травня 1734 року
вдова та її діти одержали царську грамоту на маєтки, яки­
ми володів гетьман Д. Апостол.
Гетьман Данило Апостол не належав до «рвачів», а був
урівноваженим, розумним господарем, який пильно дбав
про маєток, а особливо про розширення своїх земельних
володінь; але робив це неквапливо й без ґвалтовного по­
рушення прав своїх полчан.
352