Усі гетьмани України Usi_hetmany_Ukrainy | Page 334

сина царського улюбленця — П. П. Толстого. В 1720 році Петро І обмежив функції генерального суду. В останні роки правління на популярності гетьмана негативно позначилися примусові канальні роботи, спо­ рудження фортифікаційних будівель, «військові низові» походи тощо. Козаків і посполитих нерідко «ганяли» до Петербурга, Астрахані, на Кавказ. До них, як правило, залучались найбільш фізично здорові й економічно забез­ печені рядові козаки, селяни та міщани. З них додому поверталось лише від ЗО до 60 відсотків, а інші вмирали від нестерпних умов життя, епідемій та каліцтв... На дум­ ку деяких дослідників, така внутрішня політика прямо вела до поступового знищення українського генотипу (ад­ же мова йшла про смерть десятків тисяч людей). Так, у 1721 році на Ладозькому каналі працювало десять тисяч козаків, з них за один лише рік померло три тисячі. В од­ ному з документів того часу — описі полковника І. Чер­ няка праці козаків на Ладозі в 1722 році — зазначалось, що там велике число козаків хворих і померлих, тяжкі хвороби весь час зростають, проте «приставні» офіцери, не зважаючи на це, за наказом «пана» бригадира Леонтева, б’ють людей при роботі палюгами. Праця козаків тривала не тільки у звичайні дні й ночі, а й у святкові дні. Послаблення гетьманської влади надало можливість здійснити царському уряду деякі обмеження і в сфері еко­ номіки України Зокрема, все частіше місцевим купцям і торговим людям заборонялося займатися закордонною торгівлею. Вводилась державна монополія на багато то­ варів. Широко застосовувалася необхідність перекупову­ вати різноманітні товари лише в російських купців, з чого останні мали неабиякий зиск. Нерідко центральною вла­ дою наперед визначались торги, ярмарки, а особливо пор­ ти в Росії, де саме могли торгувати українці. У зв’язку з цим, особливої гостроти на той час набуло питання про торгівлю із Запорожжям. Спеціальні розпорядження царя взагалі забороняли її. Хто ж порушував такого роду укази, міг зазнати «жестокого наказания» і бути засланим до Сибіру. Так, 9 червня 1721 року царський уряд надіслав гетьману Івану Скоропадському «грамоту» про покарання «кнутом» і засланням до Сибіру «полтавців» С. Кириль- ченка та А. Пархоменка за недозволену торгівлю на Запо­ рожжі. Крім того, не зважаючи на те, що імператор, як 333