Усі гетьмани України Usi_hetmany_Ukrainy | Page 334
сина царського улюбленця — П. П. Толстого. В 1720 році
Петро І обмежив функції генерального суду.
В останні роки правління на популярності гетьмана
негативно позначилися примусові канальні роботи, спо
рудження фортифікаційних будівель, «військові низові»
походи тощо. Козаків і посполитих нерідко «ганяли» до
Петербурга, Астрахані, на Кавказ. До них, як правило,
залучались найбільш фізично здорові й економічно забез
печені рядові козаки, селяни та міщани. З них додому
поверталось лише від ЗО до 60 відсотків, а інші вмирали
від нестерпних умов життя, епідемій та каліцтв... На дум
ку деяких дослідників, така внутрішня політика прямо
вела до поступового знищення українського генотипу (ад
же мова йшла про смерть десятків тисяч людей). Так, у
1721 році на Ладозькому каналі працювало десять тисяч
козаків, з них за один лише рік померло три тисячі. В од
ному з документів того часу — описі полковника І. Чер
няка праці козаків на Ладозі в 1722 році — зазначалось,
що там велике число козаків хворих і померлих, тяжкі
хвороби весь час зростають, проте «приставні» офіцери,
не зважаючи на це, за наказом «пана» бригадира Леонтева,
б’ють людей при роботі палюгами. Праця козаків тривала
не тільки у звичайні дні й ночі, а й у святкові дні.
Послаблення гетьманської влади надало можливість
здійснити царському уряду деякі обмеження і в сфері еко
номіки України Зокрема, все частіше місцевим купцям і
торговим людям заборонялося займатися закордонною
торгівлею. Вводилась державна монополія на багато то
варів. Широко застосовувалася необхідність перекупову
вати різноманітні товари лише в російських купців, з чого
останні мали неабиякий зиск. Нерідко центральною вла
дою наперед визначались торги, ярмарки, а особливо пор
ти в Росії, де саме могли торгувати українці. У зв’язку з
цим, особливої гостроти на той час набуло питання про
торгівлю із Запорожжям. Спеціальні розпорядження царя
взагалі забороняли її. Хто ж порушував такого роду укази,
міг зазнати «жестокого наказания» і бути засланим до
Сибіру. Так, 9 червня 1721 року царський уряд надіслав
гетьману Івану Скоропадському «грамоту» про покарання
«кнутом» і засланням до Сибіру «полтавців» С. Кириль-
ченка та А. Пархоменка за недозволену торгівлю на Запо
рожжі. Крім того, не зважаючи на те, що імператор, як
333