Усі гетьмани України Usi_hetmany_Ukrainy | Page 330

послів від Петра І з умовами укладення мирного договору.
З ними прибув, зазначає він, «й стародубеький полковник
Скоропадський, наступник воєводи Мазепи, союзника
шведів». Далі автор нотаток зафіксував досить важливий
момент: «Він (Скоропадський. — Авт.) виправдовувався
перед Мазепою, шо прийняв від царя титул воєводи, і
пообіцяв, шо йому, своєму воєводі, буде вірний та що при
добрій нагоді приведе до нього збунтованих козаків».
У жовтні 1710 року, коли Пилип Орлик з допомогою
турецьких і шведських військ задумав звільнити Україну
від московського війська, київський воєвода Дмитро Голі-
цин повідомив канцлера Г. Головкіна про донос короп-
ського сотника Івана Логинова на Скоропадського. Доно­
щик інформував про те, що нібито гетьман вів таємне
листування з П. Орликом. Канцлер не надав цьому ніяко­
го значення. «Как мы видим, — писав він гетьману, — что
у вашей вельможности с воєводою киевским не согласно,
однакож царское величество на нашу верность єсть бла­
гонадежен и безосновательным никаким доносам повере­
но не будет, в чем изволите ваша вельможность быть на­
дежен».
13 грудня 1710 року Д. Голіцин повідомив про свої
сумніви О. Меншикова: «Для нынешних причин... не вов­
се надобно верить гетману, понеже в малороссийском на­
роде и преж сего не без шатости было и ныне кому верить,
Бог весть...»
Підозри київського воєводи все ж мали під собою під­
ставу. Відомо про лист П. Орлика до І. Скоропадського,
в якому він запрошує останнього спільно виступити про­
ти Московщини. «Коли Вас зупиняє теперішній мій титул,
що я ношу, — писав гетьман у вигнанні, — то будьте пев­
ні, що для загального добра я уступлю його Вам, як старі­
шому, сподіваючись, що й Ви не захочете мене губити. Не
йміть віри тим, що кажуть, буцім Оттоманська Порта думає
панувати над Україною. Ні! Осяйна Порта, Його Велич­
ність король шведський і хан кримський уже межи собою
таку згоду зробили, щоб Україна не підлягала ні під чию
васальну залежність, але була б назавше самостійною дер­
жавою».
Одразу після появи військ П. Орлика в Україні майже
всі правобережні полки, за винятком Білоцерківського,
перейшли на його бік. Здалася йому й частина лівобереж­
329