Велике полум’ я та клуби диму, знищивши підніжний корм для коней, примусили в червні місяці повернути всі збройні сили назад. Невдача коштувала Самойловичу гетьманської булави, бо хитромудрі козацькі старшини та російські воєводи зробили саме його винуватцем поразки. Сучасник-літописець тих подій зазначив про це: « И так того часу скончалося гетманство Івана Самойловича поповича и синов его, которий на ураді гетманства роков пятнадцать зоставал і місяц ».
Другий похід у Крим також почався напровесні. В 1689 році спільна російсько-українська армія, що сягала близько 150 тисяч чоловік, дійшла до Перекопу. Проте наполегливий опір кримських татар, неабияка спека, нестача води, масовий падіж коней і хвороби людей змусили головнокомандувача Василя Голіцина припинити бойові дії й повернути своє військо на Лівобережну Україну. Багатьох козаків і старшин охопило тоді глибоке розчарування та невдоволення Кримськими походами, хоч вони і мали певне позитивне значення.
Військові походи ніяк не збагатили Скоропадського, не вплинули на його службове становище. І невідомо, як би склалося особисте життя Івана Ілліча, коли б не звернув на нього свою прихильність гетьман Іван Мазепа. Він завжди наближував до себе людей не хитрих і не самостійних у діях, головним чином умілих виконавців власної волі.
У 1693 році вже новий гетьман відрядив І. Скоропадського до Москви у досить важливій справі— поінформувати про з’ їзд старшини та попросити царя висловити свою думку щодо оренд і податків у Гетьманщині. Усе це дає підстави говорити про неабиякі дипломатичні здібності посланця, його авторитет у старшинському середовищі. Після цієї поїздки І. Скоропадський дістав звання генерального бунчужного, тобто ввійшов, так би мовити, до еліти тогочасного українського суспільства, вищої військової й цивільної влади на Лівобережжі. В обов’ язки бунчужного формально входила охорона гетьманської регалії— бунчука. Але в дійсності він виконував військові справи, адміністративні й судові доручення, зустрічі та проводи послів тощо.
Задоволення від перебування в новому ранзі несподівано потьмарила смерть дружини( близько 1699 року). Залишившись удвох з дочкою, Скоропадський почав шу-
324