Усі гетьмани України Usi_hetmany_Ukrainy | Página 319

поручика Григора Орлика на перегляд, деякі документи
залишилися в таємному кабінеті Людовіка XV та адмі­
ністративному відділі державного архіву, інші — повернуті
вдові Олені Орлик з роду Дентевіль. Саме в замку Ден-
тевіль і зберігався архів Орликів.
Знайдення архіву Орлика дозволило висвітлити ще
один бік його діяльності, без якого образ гетьмана як лю­
дини був би неповним, — його інтелектуальний розвиток
та любов до книг.
Пилип Орлик знав чимало мов. Окрім української,
російської та польської, він вивчав в академії класичну
латину, а ще французьку, італійську, новогрецьку, швед­
ську, німецьку, болгарську, сербську, «геленську». На біль­
шості з них писав. Книга була для нього не лише джерелом
інформації та резервом мудрості, а й величним пам’ятни­
ком людського духу. В його щоденнику за 1722 рік є зна­
менна фраза: «Книжки подібні до живих істот. Оправлені
в шкіру, вони тремтять в руках неуків». 22 березня того ж
року грецький архімандрит показував Орлику рукописне
Євангеліє від Іоанна на пурпуровому пергаменті, яке було
написано у II столітті. Гетьман був вражений і зазначив:
«Оцей блідий пергамент викликає чари минулого, думу та
мрії тих людей».
Орлик читав багато і в основному з теології, історії та
політики, любив також художні твори й особливо старав­
ся здобути газети. В його паперах було знайдено нотатки
з французьких, італійських, німецьких та найбільш поін­
формованих на той час голландських часописів. Орлик
майже не розлучався з Псалтирем (мав французькою та
латинською мовами), Еклезіастом, творами святого Авгус-
тина. Він повідомляв, наприклад, що з захопленням пере­
читав вісім томів Златоуста. Святе Письмо й отців церкви
гетьман читав вдумливо і часто робив нотатки чи виписки,
завважуючи думки, близькі йому та його долі. Дуже пока­
зові цитати з Псалтиря:
«Краща частина мого життя протекла в бідах, мої най­
кращі роки — в сльозах, мої сили надломлені.
Вороги кинули мене в безодню бід, де я завжди оточе­
ний тьмою й видом смерті.
Мої вороги — в своїй ненависті дійшли до краю.
Нехай мої вороги не матимуть більше задоволення ба­
чити, як я страждаю.
318