Усі гетьмани України Usi_hetmany_Ukrainy | Página 280
Сердечні поривання дівчини жорстоко гасила мати.
Вдома Мотрю не тільки соромили, а й навіть «катували».
Про ці знущання дізнався Мазепа. «Знав би я, як над во
рогами помститися, тільки ти мені руки зв’язала», — за
значає він в одному з листів.
Його палке кохання у 65-річному віці («еще нікого на
світі не любив так») до юної дівчини можна зрозуміти як
погребу самотньої пристрасної поетичної душі, що й у
літах не зашкарубла, по-молодечому нуртувала. Мазепа
немов зробив виклик світові, власній старості; і його по
чуття знайшло відлуння у юній душі.
Водночас його намагання поєднати законним способом
власну долю з Мотриною сприймалися Кочубеями з осу
дом, як несерйозний легковажний крок старої впливової
людини, до того ж багаторічного друга їхньої сім’ї.
Кочубей, пишучи листа до гетьмана, зазначає, що не
хотів би «быти в таких реєстрі, котории для якого своего
пожитку дочки свои вдаючи ку волі людской», тобто заради
власної користі жертвувати добрим іменем дитини. На це
Мазепа, відповідаючи, дорікає йому метафорично: «Утекала
Святая Великомучениця Варвара пред отцем своим, Диос-
кором, не в дом Гетманский, але в подлійшое містце, межи
овчарі, в розсілини каменния, страха ради смертнаго».
До свого доносу Кочубей додав листи гетьмана до Мотрі,
а також власне звинувачення, буцімто Мазепа обіцяв дочці
10 тисяч червоних золотих, тільки б вона вийшла за нього.
Названа сума — безсумнівна фантазія. Слід зауважити,
що листи до Мотрі генеральний суддя використовує як
компромат проти гетьмана, прагнучи довести, що Мазепа
зневажає християнську мораль, а тому його обіцянки ні
чого не варті.
Про подальшу долю обраниці гетьмана є різні версії.
Перекази про її самітництво на полтавському хуторі Іскри,
самогубство (втопилась у батуринському ставку), божевіл
ля, перебування черницею у Пушкарівському монастирі
поблизу Полтави — здебільшого літературного, народно-
міфологічного походження.
Але насправді Мотря, здається, драми зі свого нещас
ливого кохання не робила і вийшла заміж, за деякими
даними, за гетьманського дворянина Василя Чуйкевича,
за іншими — за Івана Чуйкевича, який був спершу вій
ськовим канцеляристом, потім господарем Гадяцького
279