Усі гетьмани України Usi_hetmany_Ukrainy | Page 278
на польську моду, приємної вдачі й дуже захоплює своїми
жестами». Інший сучасник-анонім говорив, що «Мазепа
був вельми негарний на обличчя й виглядав приблизно
так, як малюють у римській історії великого Манлія. Але
ваші очі полонили його білі руки, тонкі, повні грації, та
його горда голова з білими буклями, довгі обвислі вуса, а
понад усім цим величність, почуття гідності й суворість,
яку злагіднювала елеганція». Незважаючи на різні обста
вини та хронологічну віддаленість у чотири роки, незалеж
ні одне від одного джерела сходяться в одному — І. Мазе
па мав вигляд суворої й водночас інтелігентної людини, у
якої міцна будова тіла дисонувала з тонкими, білими, да
леко не козацькими руками.
З Кочубеєм та його родиною з давніх часів гетьмана
в’язали близькі і дружні зв’язки.
Але романтична пригода Мазепи з донькою Кочубея
Мотрею в 1704 році утворила прірву між родиною Кочубея
й Мазепою. Проте й надалі — і не лише про людське
око — не перервалися добрі стосунки між ними, гучні
бенкети, інтимні бесіди, щирі розмови. Занадто багато
спільних думок, інтересів, справ, урешті, спільних таєм
ниць і гріхів зв’язували цих двох людей. Але десь у глибині,
у близькому оточенні Кочубея зростала ворожнеча й не
нависть до Мазепи, нагромаджувалися всілякі матеріали,
чутки, плітки, переказувалися необачні слова гетьмана,
який міг іноді не критися перед Кочубеєм, хоч і не під
пускав уже його до таємних своїх акцій.
У 1704 році гетьмановій обраниці, дочці генерального
судці Василя Кочубея Мотрі виповнилося не більше 22 ро
ків. Вікова різниця між ними була вражаючою. Однак ті,
хто звинувачує Мазепу в блуді, не враховують одну істотну
деталь: гетьман домагався руки дівчини, яка відповідала
йому взаємністю. Зрозуміти молоду Кочубеївну неважко:
Іван Степанович був для неї уособленням мудрості, ша
нованою всіма людиною. Навіть у такому віці, як зізнала
ся пані Сенявська французькому послу у Варшаві Фран-
цісу Бонаку, старий Мазепа «приваблює легко до себе
своїм чаром жінок».
Хрещений, який часто гостював у домі Кочубеїв, міг
приворожити дівчину й знанням мов, і власними віршами.
Мова його листів до неї ніжна й зворушлива. «Щасливії
мої письма, що в рученьках твоїх бувають, нежели мої
бідніє очі, що тебе не оглядають», — писав він Мотрі.
277