Усі гетьмани України Usi_hetmany_Ukrainy | Page 243
«...буду служити великому государю
віддано, без будь-яких хитань і зради»
І ван С
а м ій л о в и ч
С
ам ойлович
(р. н. невід. — 1690)
Гетьман Лівобережної України (1672—1687). Роки його
гетьманування позначені прагненням об'єднати під владою
московського царя Лівобережну Україну з Правобережною, у
зв ’язку з чим йому довелося вести боротьбу з П. Дорошенком
та М. Ханенком.
При ньому автономія України ще більше обмежувалась, Ук
раїнська церква підпорядковувалась Московському патріар
хові. Але відбувалось господарське піднесення, відродження
занепалого в умовах Руїни культурного життя.
Проте необмежене властолюбство, свавілля, користолюбство
та прагнення перетворити гетьманство на спадкову монархію
стали причинами падіння гетьмана І. Самойловича.
Державна та військова діяльність гетьмана Івана Са-
мійловича Самойловича (1672—1687) на Лівобережній Ук
раїні вивчена мало і заслуговує на сучасне об’єктивне
висвітлення. В багатьох працях з історії України І. Самой
лович згадується переважно в плані негативному, як деспот
і користолюбець. Але якщо глибоко та безсторонньо вник
нути в джерела тих часів, то можна вивідати чимало фак
тів, що характеризують діяльність цієї неординарної осо
бистості з позитивного боку.
Іван Самойлович, рік народження якого залишився
невідомим, належав до духовного стану: син священика з
містечка Ходорів (тепер село Попільнянського району на
Житомирщині) на Волині. Він мав братів — Василя, Мар
тина і Тимофія, які згодом стали священиками. Після
Національно-визвольної війни родина Самойловича пере
селилася на Лівобережну Україну, де батько огримав па
рафію в містечку Красний Колядин (за 24 версти від Ко
нотопа) на Чернігівщині. Там і минула юність Івана. Він
здобув високу на той час освіту в Київському колегіумі,
242