Усі гетьмани України Usi_hetmany_Ukrainy

стійну послужливість, як ти великому царю вірно служив і чинив над ворогом різний промисел». При цьому воєво да облудливо писав, що в містах воєводи все робили за договірними статтями 1654 року, права і вольності коза цькі не порушувалися, а якщо якісь неприємності і були, так з вини «вора» Брюховецького, а не царя. Поки тривало таке листування, козаки спільно з мос ковськими ратниками завдали поразки військам Петра Суховія й змусили їх відступити в Крим. Після цього Мно гогрішний приступив до зміцнення своїх позицій, насам перед до обрання себе гетьманом Лівобережної України. З цією метою він зібрав у грудні 1668 року в Новгороді- Сіверському на старшинську раду ніжинського, чернігів ського і стародубського полковників. Крім них, у ній брали участь деякі з полкових старшин, а також представники кількох лівобережних міст, які підтримували претендента на гетьманську булаву. Не довіряючи їм повністю, Мно гогрішний наказав наглухо зачинити обгороджений де рев’яним частоколом двір, а обабіч нього поставити оз броєну варту з найнадійніших козаків. Після тривалої, тяжкої тиші перед присутніми виступив архієпископ Лазар Баранович. Він зразу ж запропонував обрати гетьманом Дем’яна Многогрішного. Обстановка розрядилася, всі враз заговорили й почали умовляти претендента взяти булаву на знак своєї згоди стати гетьманом. Дем’ян Многогріш ний довго відмовлявся від булави. Врешті-решт він зми лостився над присутніми й узяв булаву. Так відбулося обрання нового гетьмана України, суперечливого за ха рактером і нещасливого за долею. На цій раді старшина виробила свою лінію щодо від носин України з Московією. Новообраний гетьман вико нав наказ царя про надіслання до Москви представників від себе, «від духовного і мирського, служилого і міщан ського чину і від поселян з проханням про прийняття під нашу державну руку». В січні 1669 року до Москви при було посольство від України. Військо Запорозьке і особис то гетьмана представляли обозний Петро Забіла, осавул М. Гвинтівка, суддя Іван Домонтович, шість сотників, два отамани, військовий підписар і сорок шість рядових коза ків. Від духовенства — ігумен Максаківського монастиря Є. Ширкевич. Посольство від імені гетьмана просило царя підтвердити права й вольності Війська Запорозького: «Вій 230

Усі гетьмани України Usi_hetmany_Ukrainy | Page 231