который сидит в городе, как в лукошке, а только за ним и діла, что відьм жжет ».
У цей час Брюховецький остаточно втратив підтримку населення Лівобережної України. Мало надій залишилося й на допомогу Москви, оскільки там до керівництва Малоросійським приказом приходить один з творців Андрусівської угоди А. Ордин-Нащокін, ще з кінця 50-х років відомий своїми українофобськими заявами. Тому відносини Брюховецького з новим главою російського дипломатичного відомства не склалися, до того ж невдовзі гетьман довідався про те, що царський уряд розпочав таємні переговори з його суперником— правобережним гетьманом Дорошенком.
Ґрунт остаточно вислизав з-під ніг Івана Мартиновича, й він удався до вкрай ризикованого, але єдино можливого в тих умовах кроку— сам розпочав переговори з гетьманом П. Дорошенком та почав готувати виступ проти Москви. Ставши на цей ризикований шлях, гетьман примирився зі своїм давнішнім ворогом Мефодієм, а також спробував порозумітися з вищим православним духовенством, насамперед схилити на свій бік впливовий моральний авторитет України— архімандрита Києво-Печерської лаври Інокентія ґізеля.
На початку 1668 року Брюховецький скликав у ґадячі старшинську раду, на якій оголосив старшині сенсаційну новину— про свій намір розірвати з Москвою, визнати протекторат Туреччини, об’ єднатися з П. Дорошенком і спільними зусиллями добиватися незалежності України. По закінченні ради до Стамбула, Бахчисарая та Чигирина відправилися посли лівобережного гетьмана, а по всій Україні було розіслано його універсали із закликом до повстання проти ненависного московського ярма. Довідавшись про антиурядові заворушення на Дону, Брюховецький відправив вельми красномовне послання до керівника повсталих Степана Разіна, закликавши того спільно боротися за свої права й вольності.
8 лютого 1668 року розпочалося вигнання царських воєвод з українських міст. Дуже швидко майже все Лівобережжя( за винятком декількох добре захищених містфортець) було звільнено від військової присутності Москви. Але було добре зрозуміло, що запізніле « прозріння » Брюховецького навряд чи дозволить йому втримати важелі
186