Усі гетьмани України Usi_hetmany_Ukrainy | страница 188

влади у своїх руках. Частина полковників, бачачи безси­
лість І. Брюховецького, проголосили старшим полковника
Д. Многогрішного. Незважаючи на попередні запевнення
П. Дорошенка скласти з себе гетьманські повноваження
«только б де войско совокупить вместе», І. Брюховецький
ухилився від проведення об’єднаної ради, а коли правобе­
режний правитель форсував Дніпро і ввів свої війська
проти Ромодановського, Іван Мартинович кинувся Доро­
шенкові напереріз.
У понеділок, 7 червня 1668 року супротивники зійшли­
ся поблизу Диканьки, на знаменитому Сербиному полі.
Тому самому полі, де десять років тому вже з’ясовували
стосунки гетьман Іван Виговський та Мартин Пушкар. Але
цього разу, на щастя, до масового побоїща справа не ді­
йшла. Лівобережні козаки зразу ж заявили про свою го­
товність визнати владу Дорошенка і силоміць притягли
свого правителя до намету переможця. Дорошенко наказав
прикувати переможеного суперника до гармати. Натовп,
що складався головним чином з лівобережних козаків,
можливо, тих самих, які п ’ять років тому звели Брюхо­
вецького на вершину влади, неправильно зрозумів зроб­
лений правобережним гетьманом знак рукою, розцінивши
його як смертний вирок. Вони накинулися на свого воло­
даря, і, незважаючи на відчайдушні спроби запорожця
Чугуя захистити життя свого давнього товариша, за кілька
хвилин І. Брюховецького було по-звірячому закатовано.
За наказом Дорошенка, якого тут же на Сербиному полі
було проголошено гетьманом об’єднаної України, тіло
покійного було перевезено до Гадяча і там з усіма почес­
тями поховано в Соборній церкві. На могильній плиті,
серед іншого, було написано:
«От земного краю
Прошу всіх посполу,
В земном лежа долу,
Не стався сурово,
То дайми слово:
«Вічна ему буди
Память от всіх людей»»...