Усі гетьмани України Usi_hetmany_Ukrainy | Page 182

раїни, ставши головним посередником у стосунках Москви
з Україною. Відчувши принаду влади, Мефодій аж ніяк не
збирався здавати своїх позицій після виборів на гетьман­
ство його протеже Івана Брюховецького. Навпаки, після
Ніжина єпископ намагався зміцнити свої позиції, постій­
но втручався у світські справи, вимагав від Брюховецько­
го реалізації на практиці задекларованих під час передви­
борної боротьби обіцянок.
Іван Мартинович дуже швидко зрозумів, що саме Ме­
фодій стає його головною перепоною на шляху зміцнення
гетьманської влади. Перепоною, яку самотужки, без допо­
моги Москви, здолати йому не під силу. Тому вже в сере­
дині серпня 1663 року, тобто лише через два місяці після
свого обрання, гетьман Брюховецький повідомляв воєводі
К. Хлопову сенсаційну новину — про наміри місцеблюс-
тителя зрадити царя. Надалі конфлікт між гетьманом і
єпископом розгортався все більше. Брюховецький радив
Москві надіслати в Київ на митрополичу кафедру кого-
небудь з московських ієрархів. У свою чергу, його опонент
висловив свій скепсис щодо можливості надання його
колишньому протеже права зовнішньодипломатичних
зносин і взагалі ставив під сумнів доцільність подальшого
перебування Брюховецького при владі.
Конфлікт Брюховецького та Мефодія став центральною
сюжетною лінією політичної боротьби в Лівобережній Ук­
раїні. Причому дуже швидко стає очевидним, що він не
втримується в рамках приватної суперечки двох вельми
честолюбних і водночас рівнозначно нерозбірливих у за­
собах досягнення своєї мети типових діячів Руїни. Ме­
фодій у конфлікті з гетьманом виступав не як особистий
його недруг, а як лідер певних політичних сил, опозицій­
них гетьманським планам. Тому досить банальна за своєю
суттю боротьба за владу втягнула у свій вир чималі сили
суспільства та призвела до тяжких наслідків для долі ук­
раїнської державності.
Як Брюховецький, так і Мефодій для досягнення пе­
ремоги над супротивником намагалися опертися на Мос­
кву. Вже з осені 1663 року гетьман неодноразово деклару­
вав про своє бажання їхати до царської столиці, «бачити
пресвітлі царські очі», плекаючи при цьому потаємні надії
«на Москві власти прибавлівать». Однак через складність
ситуації в Україні, загрози широкомасштабного воєнного
181