гуна і розстріляно). Навпаки, надзвичайна жорстокість її учасників з польської і татарської сторін до місцевого населення сприяла консолідації українців Лівобережжя, а також масовим виступам правобережців проти гетьмана, який допустив винищення українських земель військами Речі Посполитої та Кримського ханства.
Поштовх до повстань на Правобережжі дав запорозький кошовий Іван Сірко. В січні 1664 року він пішов на буджацьких татар, а повертаючись назад, намагався пробитися до Чигирина— гетьманської столиці. В цей час Брацлав, Кальник, Могилів, Рашків, Умань, Сміла піддалися Брюховецькому. Проти Тетері виникла змова, що розколола « клан Хмельницького ». Її ініціатори не дуже відомі. Можливо, основним був архімандрит Гедеон( Юрій Хмельницький, який тоді покинув монастир і перебував під впливом недавно обраного Київського митрополита Йосипа Тукальського). До них приєдналися Іван Виговський та Олена( дружина Тетері). На Правому Березі з’ явилися полковники Брюховецького Семен Височан, Степан Сулименко та Василь Варениця. Вони об’ єднали в загони близько ЗО тисяч повстанців та козаків. Біля Білої Церкви Тетеря й польський полковник Себастіян Маховський розбили Сулименка. Допит Сулименка, який потрапив до полону, та інші матеріали( листи до Виговського) довели існування розгалуженої змови проти поляків і Тетері, нитки якої сходилися в руках Виговського.
Юрія Хмельницького, митрополита Тукальського та Г. Гуляницького в першій половині 1664 року заарештували, привезли до Варшави й посадили до в’ язниці в Мальборзі. 16 березня в Корсуні відбувся суд над Виговським. Його звинуватили в організації повстання і одразу ж розстріляли. Коли об’ єктивно підходити до справи, то стає очевидним, що Тетеря був ворогом Виговського( і навпаки), але зводити смерть Виговського до інтриг Тетері наївно. Не піддягає сумніву, що Виговський готував протипольське повстання й, вірогідно, мав намір його очолити. Порушення ж законності лягає повністю на Маховського. До речі, в складеній перед смертю духівниці Виговський не звинувачував Тетерю.
Страта Виговського поглибила прірву між козаками та польськими військами. Садистські жорстокості Чарнецького, те, що він віддав населення України татарам як пла
168