Усі гетьмани України Usi_hetmany_Ukrainy | Page 150

Представником Хмельницького у Туреччині тимчасово
став Є. Астаматій. Султан підтримував ці заходи україн­
ського князя і гетьмана, але був дуже незадоволений, отри­
мавши відомості про те, що замість двох тисяч обіцяних
для турецького війська козаків Хмельницький мав тільки
«старого Астаматія, Івана Хмельницького, Коваленка, Янен-
ка, Апостола» з кількома сотнями людей.
1 липня полковник Коваленко був відправлений здо­
бувати Немирів і Кальник. У кінці липня загін Ю. Хмель­
ницького перейшов через Дністер, а вже 7 вересня сотні
Є. Астаматія й І. Яненка-Хмельницького «вогняними ку­
лями місто Чигирин і замок запалили». Перед головним
штурмом Чигирина турецьке командування на чолі з візи­
ром Кара-Мустафою заявило, що не хоче воювати з коза­
ками лівобережного гетьмана І. Самойловича, а має намір
лише вигнати зі столиці гетьманської України московські
війська. Спаливши після багатоденного штурму Чигирин,
Кара-Мустафа відправив Ю. Хмельницького завойовувати
інші райони Правобережжя.
23 серпня в універсалі до жителів Канева «руський»
князь наказував підкоритися новопризначеному наказно­
му гетьману І. Яненку-Хмельницькому, а також звинува­
чував у спустошенні правобережних земель московські
війська. Такий же універсал був відправлений 12 вересня
з Ладижина до жителів Черкас і всього населення «задніп­
ровської» України. «Освідчуєм, як сьогобічним, так і того­
бічним обивателям задніпровським і хто тільки зводить під
міць князівства Руського і владу... пана гетьмана нашого
наказного думку свою призичити, удаватися із зичливістю
своєю, таким всяка наша на кожному місці доброчин­
ність», — звертався Ю. Хмельницький до своїх потенцій­
них підданих. Реальність своєї влади правобережний геть­
ман продемонстрував у Каневі, знищивши з допомогою
турків непокірне місто. Саме тому владі наказного гетьма­
на І. Яненка невдовзі піддалися Черкаси, Корсунь, Мош-
ни і Жаботин.
Активізував свою діяльність на землях Східного Поділ­
ля інший наказний гетьман — Є. Астаматій, який перед
тим виконував дипломатичні завдання свого зверхника у
Стамбулі. Але, відвоювавши у поляків Немирів, Бар і Мед-
жибіж, він, згідно з деякими даними, відмовився визнава­
ти протекцію турецького султана. У зв’язку з цим у жовтні
149