московські посли , повертаючись з Литви і зустрівшись з Вишневецьким , доповідали , що він збирається перебратися до Москви . Разом з послами Вишневецький відрядив до Івана Грозного свого отамана Михайла Єськовича із засвідченням , що бажає служити цареві . Прийнявши завіряння Вишневецького , цар направив до нього дітей боярських Андрія Щепотєва і Нечая Ртищева з грамотою та жалуванням . 16 жовтня 1556 року вони повернулися до Москви і оголосили Грозному , що Вишневецький став на царську службу і пішов військом на Іслам-Кермен . Після розфому Іслам-Кермена Вишневецький у листі до царя присягається , що « доки він на Хортиці , кримчакам ходити буде нікуди ».
Оговтавшись від такої зухвалості , Давлет-Гірей спішно зібрав військо і навесні 1557 року рушив походом на Вишневецького . Він оточив Хортицьку фортецю і облягав її 24 дні . « Але ім ’ ям государевим і великого князя він , Вишневецький , захистився від хана , побивши у нього чимало кращих людей , так що хан пішов од Вишневецького з великим соромом ».
Наприкінці літа 1557 року Давлет-Гірей , зібравши не лише кримське , а й турецьке та волоське війська , знову підійшов до хортицьких укріплень . Султанські галери зупинилися біля самого острова . Вишневецькому і козакам довелося тримати жорстоку облогу . Однак сили були нерівні , до того ж вичерпалися припаси . Козаки почали розбігатися , тому довелося відступити . Князь повідомляв Івану Грозному , що « з Дніпра , з Хортицького острова пішов тому , що харчів не стало і козаки розійшлися ». Відступивши з Хортиці , Вишневецький закріпився в Каневі і Черкасах . З Черкас у вересні 1557 року він одразу ж сповістив про це царя та офіційно звернувся до нього з проханням про заступництво . Іван IV відповів на це згодою і викликав Вишневецького до Москви . Литовські володіння ( Канів і Черкаси ), звісно , відійшли до польського короля , але натомість Вишневецький отримав російське місто Бєльов . У російському літописі за Никоновим списком зазначено : « Того ж місяця ( вересня . — Авт .) приїхав до царя й великого князя Івана Васильовича всієї Русі від Вишневецького князя Дмитра Івановича бити чолом Михайло Єського , що його государ пожалував , а велів собі служити ...»
12