Усі гетьмани України Usi_hetmany_Ukrainy | Page 14
Одержавши від Грозного «город Белёв» з великими зе
мельними наділами, український князь зовсім не збирався
зайнятися влаштуванням свого господарства. Натомість, у
грудні 1557 року, він, очоливши озброєний загін, виступив
на захист окраїни Московської держави від татар.
Це був час, коли в історії зносин між Московською
державою, Польщею, Оттоманською імперією та Крим
ським ханством настав новий період.
У січні 1558 року вибухає Лівонська війна, яка викли
кала затяжний конфлікт між Польщею та її союзником
Кримським ханством, з одного боку, й Росією Івана Гроз
ного, з другого. Тоді ж король Сигізмунд II Август підпи
сав із Давлет-Гіреєм договір про дружбу, заплатив ханові
данину й пообіцяв, що не дозволить своїм підлеглим (тоб
то козакам) турбувати наскоками татарські землі.
Коли російська армія в січні переступила кордон Лі
вонії, син хана Магмед-Гірей із величезним військом, у
супроводі ногайських мірз Великої орди рушив на Мос-
ковію. Але коли він довідався, що велике російське військо
зосереджене на Оці, то, досягнувши річки Мечі, повернув
назад.
Московський літописець зазначив, що кримський хан,
підійшовши із стотисячним військом ло річки Мечі, до
питувався в захоплених у полон рибалок «о Вишневецком
князе Дмитрее, да о Йване Шереметеве, в немцах ли?»
І коли ті відповіли, що «Йвана на Рязане, а Вишневецко
го на Туле, а князя Михайла Воротынского в Калуге —
приде на них страх и трепет, вскоре воротятся назад, на
бегство устремяся».
Наведений уривок переконливо засвідчує неабиякий
військовий талант Вишневецького. Після цього на почат
ку 1558 року Іван Грозний на чолі п ’яти тисяч стрільців і
козаків «отпустил Вишневецкого на Крымские улуси... во
Псле велел суда наделати и из запаси йти на Днепр. И ве
лел государь князю Дмитрею стояти на Днепре и береги
своего дела над Крымским царем, сколько ему Бог помо
жет». 3 приводу цього царському послові у Варшаві дору
чалося говорити, що «государь послал на Днепр князя
Дмитрия Вишневецкого со многими людьми, чтоб над
Царевичем (крымским ханом) поискати и пленных бы
людей освободити, закже на Волыни живет все християн
ство и государь о их невзгодах велми скорбит».
13