мовою), або ж Білозерка( 25 верст від Кам’ яного Затону); перехід через затоку Кам’ яний Затон на р. Дніпро( мала у довжину 2 версти і знаходилася в області Великого Лугу); далі вниз по Дніпру, Великим кримським шляхом( від Білозерки 35— 40 верст) до урочища Рогачин; потім йшла лінія від Кам’ яного Затону до р. Кінські Води,“ отъехав” верст 5; урочище під Кучугурами на березі названої річки( ще 15 верст); урочище під Лисою Горою, де р. Кінські Води,“ пришев іс степу”, впадала в Дніпро; звідтіля по цій же річці вгору 22 версти 9.
Уряди і Російської імперії, і Польщі, і Кримського ханства всіляко прагнули зберегти недоторканість кордонів своїх держав. Тому проблемам прикордонних земель вони завжди приділяли пильну увагу. Так, Колегія іноземних справ Росії в 1745 р., посилаючись на те, що державні кордони з Річчю Посполитою ще остаточно не визначені, заборонила спеціальним указом видавати польським шляхтичам документи на право володіння маєтками в прикордонній смузі50. В тому ж році кримський хан Селім Гірей скаржився київському генерал-губернатору М. 1. Леонтьеву на недоречність сутичок на кордоні між запорозькими козаками і ногайськими татарами51. Одночасно розглядалися питання про бажання мешканців Правобережної України перейти в межі Російської держави2. Урядовці Речі Посполитої в свою чергу уточнювали відстані сіл і містечок до польсько-українського кордону53.
Для 1749 р. маємо детальний опис важливої ділянки польсько-українського кордону по р. Стугна і прилеглих до неї районів, здійснений на підставі карти 1748 р. Олександра Івановича Рігельмана( 1720— 1789 рр.)— відомого російського історика, військового інженера, топографа, генерал-майора, який у 1741— 1743 рр. у зв’ язку з встановленням російсько-турецької демаркаційної лінії побував на Запорожжі. Згідно з нею кордон від Василькова проходив до форпосту Острицький, далі річками Стугна й Оршинка, Глибоким Яром, по“ Білоцерківському шляху” до“ полского” с. Альтанка, від того до“ полского” містечка Германівка, через річки Крива, Руда та Краснянка в“ российскую границу” до річок Берестова та Альтанка, що знову впадала в Сгугну, річками Луковиця та Кобарин( верхів’ я), біля с. Обухів, форпосту Совщина, через долину Гаврилова Пасіка, по р. Трежерелівка до с. Нещурів54.
Наприкінці 40-х і на початку 50-х років ускладнення міжнародного становища спонукало російське керівництво і
71