жилшца перейти в Малую Россию , в тамошние полки , где кто пожелает ” 34 . Так , дещо неприродно , за наказом “ згори ”, значна частина правобережного населення і , зокрема , старшина , “ вливалися ” до населення Гетьманщини . Наприклад , відомий на той час чигиринський полковник Гнат Галаган — учасник Північної війни , один з царських пособників при руйнуванні Запорозької Січі 14 ( 25 ) травня 1709 р ., коли територія Чигиринського полку відійшла до Речі Посполитої , відразу був призначений прилуцьким полковником35 . Дещо пізніше відкрилося багато нових митниць у Білоруській , Псковській та Могилівській губерніях , через що деякі з митниць на Лівобережжі були перенесені в інші місця або ліквідовані ( 1712 р .) 36 . Після ідах подій царський уряд видає кілька розпоряджень , де категорично заборонялося переселятися мешканцям Лівобережжя на Правобережжя ( тобто юридично визнавалися попередні межі Української держави з Річчю Посполитою кінця XVII ст ., до подій , пов ’ язаних з повстанням Палія ). Проте українці з обох боків Дніпра мало звертали уваги на такого роду укази , й їх мігрування продовжувалося протягом усього XVIII ст .
У 20-х рр . XVIII ст . помітно посилюється увага царату і до Слобідської України — одного з важливих стратегічних
районів . Так , згідно з указом від 14 грудня 1720 р . регіон передавався у безпосереднє відання Бєлгородського воєводи . В 1725 р . Бєлгородська провінційна канцелярія порушила питання про “ осведетельствование ” земель слобідських полків , що межували з російськими38 . А вже в наступному році геодезист Я . Ісленьов повідомляв про видачу “ прогонних грошей ” та підвід для відправки в Сенат креслень і книг з описом прикордонної смуги між Слобожанщиною й власне Росією39 . В 1730 р . видається сенатський указ про заснування в краї “ головних ” митниць з метою упорядкування поїздок за кордон і навпаки . Він надсилається для виконання у полкові канцелярії40 .
Цей період став переломним у долі Гетьманщини . Зі смертю І . Скоропадського Петро І взагалі заборонив вибори гетьмана . Тимчасово призначений на його місце чернігівський полковник Павло Полуботок ( 1706 — 1722 рр .), був незабаром заарештований за наказом імператора як завзятий “ автономіст ” і ув ’ язнений в Петропавлівській фортеці , де дуже швидко помер від катувань ( 1724 р .). Тоді ж видано указ про призначення в полковники з росіян41 . Тільки новий уряд Петра II у 1727 р . пішов на обрання
з * 67