Українська козацька держава в другій половині XVII—XVIII ст. Ukrainska_kozatska_derzhava_v_druhii_polovyni_XVII | Page 68

жилшца перейти в Малую Россию, в тамошние полки, где кто пожелает” 34. Так, дещо неприродно, за наказом“ згори”, значна частина правобережного населення і, зокрема, старшина,“ вливалися” до населення Гетьманщини. Наприклад, відомий на той час чигиринський полковник Гнат Галаган— учасник Північної війни, один з царських пособників при руйнуванні Запорозької Січі 14( 25) травня 1709 р., коли територія Чигиринського полку відійшла до Речі Посполитої, відразу був призначений прилуцьким полковником35. Дещо пізніше відкрилося багато нових митниць у Білоруській, Псковській та Могилівській губерніях, через що деякі з митниць на Лівобережжі були перенесені в інші місця або ліквідовані( 1712 р.) 36. Після ідах подій царський уряд видає кілька розпоряджень, де категорично заборонялося переселятися мешканцям Лівобережжя на Правобережжя( тобто юридично визнавалися попередні межі Української держави з Річчю Посполитою кінця XVII ст., до подій, пов’ язаних з повстанням Палія). Проте українці з обох боків Дніпра мало звертали уваги на такого роду укази, й їх мігрування продовжувалося протягом усього XVIII ст.
У 20-х рр. XVIII ст. помітно посилюється увага царату і до Слобідської України— одного з важливих стратегічних
районів. Так, згідно з указом від 14 грудня 1720 р. регіон передавався у безпосереднє відання Бєлгородського воєводи. В 1725 р. Бєлгородська провінційна канцелярія порушила питання про“ осведетельствование” земель слобідських полків, що межували з російськими38. А вже в наступному році геодезист Я. Ісленьов повідомляв про видачу“ прогонних грошей” та підвід для відправки в Сенат креслень і книг з описом прикордонної смуги між Слобожанщиною й власне Росією39. В 1730 р. видається сенатський указ про заснування в краї“ головних” митниць з метою упорядкування поїздок за кордон і навпаки. Він надсилається для виконання у полкові канцелярії40.
Цей період став переломним у долі Гетьманщини. Зі смертю І. Скоропадського Петро І взагалі заборонив вибори гетьмана. Тимчасово призначений на його місце чернігівський полковник Павло Полуботок( 1706— 1722 рр.), був незабаром заарештований за наказом імператора як завзятий“ автономіст” і ув’ язнений в Петропавлівській фортеці, де дуже швидко помер від катувань( 1724 р.). Тоді ж видано указ про призначення в полковники з росіян41. Тільки новий уряд Петра II у 1727 р. пішов на обрання
з * 67