Українська козацька держава в другій половині XVII—XVIII ст. Ukrainska_kozatska_derzhava_v_druhii_polovyni_XVII | Page 50

Приблизно тоді ж Д. Многогрішний отримав титул “геть­
мана Сіверського”, тобто підпорядкував собі досить обме­
жену північну частину Лівобережжя — Сіверщину, куди ся­
гав також й вплив Дорошенка. За підрахунками М. Слаб-
ченка, останньому, наприклад, у Полтавському полку під­
порядковувалося 20 міст і містечок, Лубенському — 15,
Миргородському — 13 . Першому ж, крім Сіверщини,
належали головним чином полки Прилуцький і Переяс­
лавський, а також Київ з навколишньою територією, про
яку мова йшла вище. Саме населення всієї цієї території
увійшло до складу Російської держави згідно з новими
статтями, підписаними Д. Многогрішним у Глухові у бе­
резні 1669 р. Глухівські статті мало чим поліпшували ста­
новище України, хіба тим, що передбачали зменшення тут
кількості російських воєвод (з 10 до 5, які мали зали­
шатися лише в Києві, Ніжині, Переяславі, Чернігові й Ос­
трі) та зведення їх функцій в основному до військових справ .
Діяльність обох гетьманів, а отже, й становище різних
українських регіонів, ускладнювала хитка політика на
півдні Лівобережжя та Січі запорозького “гетьмана” Петра
Суховія, а згодом — Михайла Ханенка. До того ж, до ос­
таннього часу не був точно визначеним південний кордон
України, бо окраїнні місцевості Миргородського та Пол­
тавського полків поступово виходили в “Дике поле”, де
вже мешкали “низовики”. Тому чітка межа тут не
існувала, а періодично змінювалася у залежності від фак­
тичного володіння степом. Коли ж виходити з пунктів
Андрусівського договору, то можна, на думку М.П. Васи-
ленка, твердити про функціонування на Запорожжі
осібної держави . Якщо ж продовжити цю думку, прихо­
димо до висновку про наявність у 70-х роках XVII ст. в
Україні трьох державних утворень (з власними
адміністрацією, судочинством, фіскальною системою,
особливими збройними силами тощо), які по територіях
розташовувалися на: 1) Правобережжі на чолі з ^етьманом
Дорошенком; 2) Лівобережжі (Многогрішний) ; 3) Запо­
рожжі (Ханенко). Причому їх виникнення (навіть коли це
було формально) підкріплювалося тогочасними міжнарод-
ними угодами (Польщі, України, Росії, Туреччини тощо).
*Д. Многогрішного заступив teaH Самойлович, який за період свого
довготривалого гетьманування (1672— 1687 рр.) за допомогою царських
уряду і війська все хотів усунути П. Дорошенка. На початку 70-х років це
йому майже вдалося здійснити, коли, пробившись на Правобережжя,
підкорив тамтешні полки. В 1674 р. практично вся Східна Україна,
правда, на досить короткий час, опинилася під владою Самойловича
(крім Чигирина — резиденції правобережного гетьмана).
49