уряд— за“ злое дело” 45. 8( 18) червня 1668 р. на раді в с. Будишах поблизу Опошні’ на очах гетьмана Правобережної України П. Дорошенка козацький натовп забив керманича лівобережного регіону. Тоді ж гетьманом“ обох боків Дніпра” було обрано П. Дорошенка46. Отже, цим самим скасовувалися Московські статті й декларативно проголошувалося об’ єднання Української держави.
За гетьманування Петра Дорошенка( 1665— 1676) і майже одночасно з ним Дем’ яна Многогрішного( 1668— 1672) питання про територіальні межі Української держави ставилося не раз. Перший, виношуючи ідею реального політичного об’ єднання українських земель в окреме державне утворення, у 1668 р. пішов на укладення угоди з Туреччиною, за якою бачив кордони підвладної собі території по річки Віслу і Німан, міста Севськ, Путивль, Перемишль і Самбір. Крім того, в ній зазначалося:“ Желаем к тому, да не будет нашествія и грабленія окрест нам подданных мест и пределов турскаго султана по велительству подданных, тако на местах, сущих близ реки, имянуемыя Деркусь, яко же сущих близ Буга, на местах оных, еже суть близ Сочавы, идеже бы нам крепости не создати никакого, ниже стражи тамо полатати” 47. Наступного року П. Дорошенко спробував залучити до вирішення територіальної проблеми і польський уряд”, проте з того нічого не вийшло, оскільки король вирішив за ліпше призначити гетьманом уманського полковника Михайла Ханенка. Ситуація загострилася, і між Україною та Польщею з новою силою спалахнула війна. На деякий час, після втручання турецького султана, вона припинилась у 1672 р.( у зв’ язку з підписанням польською та турецькою сторонами Бучацького мирного договору( 8( 18) жовтня). Згідно з його положеннями, ставленику султана— П. Дорошенку передавались Поділля, Брацлавщина і Південна Київщина. Турецькою“ провінцією” стала також частина Галичини з Чортковим. Ця територія розглядалася царським урядом як така, що перебувала“ во владеніи у Петра Дорошенка под игом турецкого салтана” 48. Проте вже в квітні 1673 р. польський сейм відмовився ратифікувати договір.
* 3а іншими даними, цс сталося біля с. Диканьки на Полтавщині,
Хотів від того визнання української автономії в межах Брацлавського, Київського та Чернігівського воєводств.
48