Українська козацька держава в другій половині XVII—XVIII ст. Ukrainska_kozatska_derzhava_v_druhii_polovyni_XVII | Page 47

у “малороссійскіе городи” направлявся стольник Олек­
сандр Ізмайлов з дорученням “переписать всяких чинов
жилецких, промышленных и тяглых людей в селах и в де­
ревнях крестьян и бобылей” для збирання з них різних
“окладов и оброков”34. Царські переписувачі приїхали в
Україну десь у середині того ж року. їх добре прийняв
гетьман, влаштувавши у різних населених пунктах35.
Наслідком цього стало те, що посполиті “с плачем” мали
сплачувати в царську казну хлібні й грошові “збори”, а
безпосередньо в Батурині й “пригородах” — додатково 85
пудів меду . У 1666— 1667 рр. почалося навіть “слідство”
у справі стольника Олександра Лобанова-Ростовського,
який особливо жорстоко поводився з українськими
жителями37.
Крім того, на початку 1667 р. сталася ще одна подія, яка
кардинально вплинула на становище Української дер­
жави, її національну єдність. 13 січня уряди Росії та
Польщі підписали в с. Андрусові поблизу Смоленська
перемир’я терміном на тринадцять з половиною років.
Згідно з договором, де повністю ігнорувалися інтереси
власне України, територія на правому березі Дніпра пере­
ходила під цілковиту владу польської корони. Тільки Київ
з навколишньою місцевістю (кілька верст навкруги) пере­
давався на два роки Росії. Польща їй же повертала Смо­
ленськ, Сіверську землю, офіційно визнавала входження
Лівобережжя до складу Російської держави. Білоруські
землі залишалися у межах Речі Посполитої. Запорозька
Січ мала одночасно підпорядковуватися адміністрації
обох країн. Відповідно до статей 3, 4, 5, 7 і 14 можна про­
стежити встановлення західного кордону між Річчю
Посполитою і Російською державою по Дніпру, почи­
наючи від порогів до нижньої течії р. Сож. Від останньої,
по межі Речицького повіту (охоплював “кут” південно-
східного району майбутньої Мінської губернії і розташо­
вувався на берегах Дніпра, Прип’яті та Березані) й част­
ково Мстиславського воєводства демаркаційна лінія
Української держави повертала на схід за Сож і дуже ла­
мано окреслювала східний кордон, встановлений ще за
Поляновським трактатом38. Але фактично розмежування
затяглося на багато років.
Отже, виходило, що всі позитивні наслідки та здобутки
українського народу в майже двадцятирічній кривавій
війні за національне визволення розчерками пера прино­
силися у жертву дипломатичним міркуванням Росії та
46