Найбільш досконалим з правничого боку й технічно відпрацьованим був кодекс Великого князівства Литовського 1588 р., що базувався переважно на ідеях і конкретних положеннях двох попередніх Статутів: так званих Старого 1529 р. і Волинського 1566 р. Останній взагалі розповсюджувався лише в рукописних варіантах, а тому відразу не набув особливо широкого застосування. Проте, як нам здається, доречно сказати про спадкоємність усіх трьох редакцій зводів у законодавстві України другої половини XVII— XVIII ст. і навіть дещо пізніше( зокрема, в Київській, Подільській та Волинській губерніях правові норми Литовського Статуту продовжували діяти аж до 1840 р.). Слід наголосити й на тому, що Литовські Статути з точки зору мовної увібрали в себе письмо кількох народностей: білоруської, української та російської. А на думку мовознавця І. Кремко( Білорусія), мова Статутів репрезентувала“ рафіновану форму державної мови ВКЛ”. Правда, такі дослідники, як А. Хорошкевич( Москва) і В. Рауделюнас( Литва), заперечують цю тезу8. Литовські Статути використали поточне законодавство, постанови судів, звичаєве право Литви, України, Росії, Німеччини тощо.
Для населення різних українських регіонів Литовські Статути мали не однакове значення. До Визвольної війни на території тих земель, котрі входили до складу Речі Посполитої, формально продовжував зберігати юридичну силу Другий Статут,— офіційно затверджений владою. Стосовно чинності Третього, дуже близького до попереднього, польський уряд не приймав ніякої спеціальної ухвали( шляхту взагалі мало турбував дещо хаотичний стан порядків). Але те, що в більшості випадків діяв саме він, видно з судової практики. Наприклад, фактично всі“ непривілейовані” міста й значніші містечка користувалися його друкованим польським виданням 1614 р.( приблизно тоді ж з’ являється і російський переклад— редакція) 9. Бурхливі події середини XVII ст. внесли помітні корективи й регіональну своєрідність у правові норми в залежності від розстановки політичних сил.
Зокрема, на Правобережжі кілька разів порушувалось питання про перегляд й доповнення деяких нормативних положень Статуту як таких, що перестали відповідати новим умовам життя. З цією метою збиралися навіть окремі правничі комісії( остання з них засідала в 1764 р.) 10. Проте справа так і залишилася на стадії попередньої розробки. Але дійсність поступово брала своє, й дію Литовського
146