передбачалось відновлення діяльності генерального та земських судів, порядок передачі судових справ по інстанціях тощо3.
Отже, виходить, що de facto такого роду законодавчі акти ні гетьманського правління, ні царського уряду ще зовсім не означали повного повернення до“ старих порядків”. Крім того, гетьман, а за ним і цар нерідко відновлювали такі права, які дуже суперечили одне одному. Скажімо, юридичні норми, що діяли за руських князів, не в усьому збігалися за польських королів, а останні, в свою чергу, не відповідали, із зрозумілих причин, набутим у ході війни“ войсковім и общенароднім малоросійскім и Войска Запорожского правам и вольностям”.
Такий стан речей можна спробувати пояснити кількома основними чинниками. По-перше, хоча в актах старшинської адміністрації чи рішеннях судових інстанцій при з’ ясуванні якихось конкретних питань і застосовували терміни по“ давніх”,“ стародавніх”,“ звиклих” правах, звичаях і т. ін., але представники окремого стану або соціальної групи вкладали у них своє розуміння проблеми. Наприклад, українська шляхта і старшина під колишніми правами розуміла юридичний статус польських панів до 1648 p., що базувався головним чином на Литовському і Саксонському Статутах, які, до речі, також не узгоджувалися між собою. Посполиті й рядові козаки ж ототожнювали їх з нормами прав, котрі ствердилися на Запорожжі, в дещо патріархальних общинах, на слободах. Вони заперечували кріпосницькі взаємовідносини між людьми і в більшості випадків спиралися не на писемні джерела, а встановлені й викарбувані часом звичаї.
По друге,“ новий порядок” не виробив відповідних власних прав. А життя вимагало цього, бо повністю змінилася політична влада і всі суспільні групи та інститути в широкому розумінні підпорядковувалися козацтву, яке в соціальному й економічному відношенні почало оформлятися як клас буржуазії( правда, перманентне втручання в цей процес російського уряду не дало в повній мірі розвинутись цій тенденції). Ідеями військового стану були охоплені найширші верстви України, бо на зміну вчорашнім польським“ холопам” прийшли відносно вільні виробники, а заможного пана заступив дрібний власник( володілець) землі. При цьому радикально настроєні окремі старшини, такі як полковники Д. Нечай та І. Богун, рішуче відстоювали“ мужицькі” інтереси, спрямовані, насампе
125