У їхніх домаганнях їх підтримували гетьман і цар. Так, на прохання Б. Хмельницького і старшин Олексій Михайлович видав 27 березня 1654 р. жалувану грамоту, де між іншим велів“ Их права и водности войсковіе, как издавна бывали при великих князех руских и при королех полских, что суживали и водности свои имели в добрах и судах, и чтоб в те их войсковіе суди нехто не уступался, но от своих би старшин судились, потвердити; и прежних би их прав, какови дани духовного и мирского чину людем от великих князей руских и от королей полских, не нарушить” 2.
3 часом змінилися не лише умови життя й відповідно до них норми поведінки, а й сталася поступова трансформація у сприйнятті( ставленні) як простого люду, так і органів державної та судової влади самого змісту“ стародавніх прав і вольностей”. Особливо яскраво це проявилося на півдні України, куди більшість правових традицій у чистому чи дещо зміненому вигляді в процесі заселення була привнесена з інших регіонів країни( головним чином Лівобережжя, Слобожанщини, Правобережжя, набагато менше вихідцями західноукраїнських земель). Зокрема, це стосується Катеринославського намісництва, створеного згідно з указом Катерини II від ЗО березня 1783 р. Воно охоплювало досить значний простір: Бахмутський, Донецький, Єлисаветградський, Катеринославський, Костянтиноградський, Кременчуцький, Маріупольський, Новомосковський, Олександрівський, Олексоггільський, Ольгопільський, Павлоградський, Полтавський, Слов’ янський і Херсонський повіти. В 1789 р. до нього було приєднано ще Градизький повіт Київського намісництва, а в 1792 р.— район між Південним Бугом і Дністром, що відійшов до Росії за Ясським мирним договором 1791 р. Відповідно до указів царя від ЗО листопада 1796 р. і Сенату від 4 грудня того ж року, в яких ішлося про“ відновлення” в Малій Росії“ правленія и судопроизводства сообразно тому как оное там сходственно правам и прежним обрядам существовало”, Катеринославське намісницьке правління 10 січня 1797 р. прийняло постанову щодо місцевого населення: всі судові справи повинні надалі розглядатися“ по правам тамошним от предков наших утверженным”. Але безпосередньо із змісту документа можна зрозуміти, що мова йде не про“ стародавні часи”, скажімо, гетьманства Б. Хмельницького, а значно пізніше. Та інакше, мабуть, не могло й бути, бо ця територія заселялася( отже, формувалось і право) в основному у XVIII ст. Конкретно ж постановою
124