Тим-то й сталась по всему світу Великая козацькая сила, Що у них була воля і душа єдина.
Через таке-то дружне єднання духовенства і козацтва на Україні ще в XVI столітті зарождаєтця сперше так звана церковна, або вертепна драма, яка потім того, переходе в свіцьку драму і комедію. Церковна драма пишетця на церковнослов’ янській мові. Проміж лицедіями виводятца не тільки біблейні особи, а навіть особи і сучасні: ляхи, литвини, козаки, цигане, жиди, які говорять живою українською мовою. З півдня Русі церковна драма переходе на північ, в Москву, і тамечки виставляєтця на коні царських палат.
Так само нікому инчому, як козакам і їх війнам з ворогами, ми повинні складати подяку і за те, що у нас в ті часи з’ явилась і розвинулась історіографія в XVI, XVII і XVIII століттях, і це саме тоді, коли в північній Русі в ті самі століття була така біднота і такий нестаток історіографії. Через південноруське козацтво в різних кутках України з’ явились літописі: Самовидця, Григорія Грабянки, Самойла Величка, літопись Густинська, Беркулабівська, Білозерського, Яна Юзефовича, Рубана, Ригельмана. Опріч того написані були діаріуши, або щоденники Зорьки,
Ханенка, Освіцима ріжних мемуарів, хоч посланнів.
Такечки, навпа ського історика С осудив усіх україн ричну діяльність, м козаки, які борол ворогів за віру, за людські права, які тицтва і розколу і звичайного фанат надзвичайне багац ричних пісень, в я любляче серце, щи України; ті козаки історичної літерат які показали себе, йовища; які висту ронці найвищого явили себе, як ро певні цінителі кр дійсно могли б жд ніж той, який вис історик.
Якби той же т вмить одвернувся думки на яку-неб
56