Україно-руське козацтво перед судом історії Ukraino-ruske_kozatstvo_pered_sudom_istorii | Page 28
Кров їх у полі з жовтим піском мішайте,
Віри своєї християнської у поругу не по-
дайте ∗ .
Этнографическій Сборникъ, СПБ., 1853, І, 332.
Эварницкій, Исторія запор. козаковъ, 1900, І, 353. Инчий раз, попавши в полон після лютої
баталії з ляхами і засуджений на смерть, козак
прохав собі, як милости, щоб його не вішали і
не рубали, а посадовила на палю з гострим, за-
лізним шпилем сидячи на якому чоловік зви-
чайно почував в собі люті, жорстокі і невиразні
муки і вмирав не зразу, а на протязі довгих
часів.
“От так умер мій пан-отець – царство йому
небесне! І покійний дідусь – упокой його, Госпо-
ди! Такечки і мені дайте умерти потомною,
стовповою дворянською смертію!..”
А було ще й так.
“Пани! пани!” – кричав козак, п осажений
ляхами на палю. – “Дайте мені перед смертію
люльки потягти, то я вам за те одну військову
тайну скажу.” Зацікавлені пани давали люльку
козаку. Козак викурював люльку до кінця, ки-
дав її од себе геть і тут же несподівано плював
міжи очі усім ляхам. “Оце ж вам, проклята
ляхва, і вся військова тайна!”
Із усього того, що зараз сказано, видко добре і
гаразд, яка була найголовніша причина безпе-
рестанного, огурного і завзятого воювання коза-
ків з ляхами; сперш усього і над усього предків-
ська, свята православна віра, а не якась там
здобич на війні.
50 51
Але ще ясніше виступає причина безпере-
станних і упертих баталій козаків з ляхами в
тому славетному бойовому поклику, з яким ко-
зацтво звичайно зверталось перед великою вій-
ною до всього православного люду на Вкраїні:
“Хто хоче за віру християнську бути посажений
на палю, хто хоче бути четвертований, колесо-
ваний, хто радніщий перетерпіти усякі муки за
святий хрест, хто не боїтця смерти, приставай
до нас! Нічого боятись смерти: од неї не устере-
жешся! Таке козацьке життя” ∗∗ .
І козак не раз такою, певно такою смертію
умирав. І уп’ять же таки умирав, як справжній
лицар, як певний велетень, не скиглячи і не
скаржачись на свою злу долю і на своє гірке
життя. Коли люті і безмилосердні вороги здира-
ли з нього з живого шкуру, то він иноді ще й
жартував і жартуючи казав: “От казали, що
воно буцім-то боляче, аж воно немов кусає ко-
машня”.
∗
∗∗