Україно-руське козацтво перед судом історії Ukraino-ruske_kozatstvo_pered_sudom_istorii | Page 27

над убитими сумно крякають ворони; замість
співання церковного чути виття вовків; ні тру-
ни, ні могили, – птаство розносе тіло погинув-
ших. Та й не це гірко. Гірко те, що наші жінки
та дочки в полоні у татар плодять їм вірних
друзів, які йдуть на Україну і роблятця залю-
тими ворогами для нас. Не один онук убив
діда, не один брат на брата, батько на дітей
нагострив меча ∗ .
І все це життя, повне одцурання, повне мук,
повне нестатків, козаки брали на себе для того,
щоб захистити свою рідну матку-Україну, а та-
кож оборонити всю Русь, навіть увесь хри-
стиянський мир од страшних в ті часи турків і
хижаків-татар, які безперестанно, несподівано
і нагло десятками тисяч, навіть сотнями тисяч
набігали на Україну і завжди ознаймовували
свої наскоки пожежами, хижацтвом і угоном
незчисленної сили християн у полон.
Так ото ж чи справді козак не хотів нічого
робити і мав на думці тільки здобич, коли тікав
із городів України у дикий степ? Або, може,
козак думав про здобич, коли воював з ляхом?
Звичайно иноді і тутечки не обходилось без
здобичи, як воно водилось скрізь і поводитця й тепер, і ми знаємо одну козацьку історичну ду-
му про боротьбу козаків з ляхами за часи геть-
мана Богдана Хмельницького, яка кінчаєтця
так:
∗ ∗
Перетцъ, Очерки по исторіи Малор. лит-ры, Сhвер-
ный куръеръ, 1900, № 389.
48
Тоді не один козак
За пана Хмельницького
Бога молив,
Що не один жидівський жупан зносив ∗ .
Але вкупі з тим ми знаємо і другу думу, де
говоритця зовсім инако:
Як у святий день, у вівторок,
Гетьман Хмельницький
Козаків до всходу сонця у поход виправляє,
І зтиха соловами промовляв:
Гей козаки, діти – друзі,
Прошу вас, добре дбайте,
Од сна вставайте,
Руський отче-наш читайте,
На славу України прибувайте,
Жидів-рандарів у пень рубайте,
Ляхів мостивих панів побивайте,
Этнографическій Сборникъ, СПБ., 1853, І, 333.
49