единожды въ сутки зhло скудной пищи – толокна и сухарей толченных вкушаючи ” ∗ .
Застигнутий иноді сильним ворогом в високій траві або в густому чагарнику , козак , щоб обморочити ворога , щоб збити йото з дійсного сліду , гавкав лисицею , вив голодним вовком , кував зузулею , пугукав степовим пугачем .
Ховаючись од ворогів , козак часто забивався в глибокі окоти , де кишма кишили гади , де лазили смертоносні чорні павуки , так звані на турецькій мові мармуки , од укуса яких гинули не тільки люде , а навіть коні і верблюди . Бачучи неминуче лихо , козак иноді кидався раптом в річку і висижував на дні її кілька часу , дихаючи крізь очеретину , яку держав звичайно одним кінцем у роті , а другим поверх води .
Підстерегаючи ворогів , козак часто залягав у високих очеретах , де жорстоко кусали його комарі , сліпні , мошкара , оводи , яких тоді безліч було скрізь по плавнях та по очеретах . Через те часто побивали козака жорстокі степові пропасниці , які лютували найбільш тоді , коли цвіли в річках очерети .
Зимної доби козак не міг розвести для себе вогню , щоб зігріти задубілі од морозу руки , не міг запалити собі люльку , щоб одвести собі ду-
∗ Лhтопись Грабянки , Кіевъ , 1854 , 238 , 239 . шу , не дозволяв ко вав йому хусткою ,
Не раз та й не д очима так звану “ н чуму , яка , звичай Європу , перш усьо роких південнору коли , як про те сві менти , безщасні к степах , по острова падали на землю гинули далеко од без передсмертної рону .
І валялось тіло пу , і обвівалось во валось дрібним до птаство не клювал була отрута чумна не оберталось в кі стяка не витикавс ребер не вироста ковил .
“ Браття наші ,” денноруська пісня з невірними , – “ б полі в крові , яка л манів наших в тя
46