ба з страшною іноземною силою , яка грізно , наступцем , нога у ногу , насовувалась на увесь слов ’ янський люд , себто з бусурменською силою турків та татар , дуже грізних в ті часи для всіх християн .
Для козаків завжди боротьба з бусурменом була самим найсвятішим ділом , і бились вони з ним до знемоги і до загину . Тутечки історичне життя нашої України виковувало иноді такі могутні , такі величні і такі незрівняні типи , які несамохіть , завжди і скрізь викликали і будуть викликати надзвичайне до себе спочуття . Згадаємо великого поета Гоголя і його незабутнього , невмирущого , величного “ Тараса Бульбу ”.
“ Встріваючи безперестанні скарги татар та турків на козаків ,” – каже історик М . І . Костомарів , – “ то польському урядові , то московському цареві , добродій Соловйов , уявив собі , що козаки , через своє ледацтво та через охоту нічого не робити , нападали на добрих сусід , і не взяв того розуму в своїй голові , що становище південно-руського народу було дійсне таке , що йому не можна було обійтися без нападу на бусурмен . Коли турки та татари , здаваючись на напади козаків , намагались , щоб польська держава винищила усе українське козацтво , за що обіцяли Польщі певний мир , то це схоже було на те , як вовки згоджувались на мирову з чабанами з умовою , що собак . Навпаки то ського державства на своїх бусурменс ли в голові держа люде , яві уміли б Яка могла бути ро мом ? Треба було й Тільки тоді і в Пол бути і самостійніс ські державні люд терпіли на Україн вали ім боронитис мен . А чи можна ворога і не вско гніздо ? Тільки лег здатен на таку си південно-руський молодий , дуже д такою самообороно ське державство ” ∗ .
Таким порядком ками , українські к ники самостійної , яку штовхало їх са політика їх була ціл
∗ Костомаровъ , Совр
40