українського козацтва. Через те-то сам народ зовсім не одріжняв себе од козацтва і все козацтво не одріжняло себе од народу. Укупі з народом та козаками в змаганні з ляхами також брали участь і вищі ряди суспільства південної Русі, себто духовні особи та деякі патріоти – пани.
Таким порядком великий рух на Україні себто повстання супроти Речи Посполитої – то був протест більшини, протест громади, яка будучи незадоволена насильством та ґвалтуванням меншини, тікала у степ для того, щоб там знайти собі тверде становище для своєї справи, зміцнитись тілом і духом, розлитись в народній масі, як розливаєтця по широкій долині весняна повідь, і підняти всю масу на загальнонацінальне діло. Через те-то, коли в 1637 році польський гетьман Потоцький, припинивши повстання південно-руського козацтва на правому боці Дніпра, перебравсь на лівий і почав тамечки карати на горло українських бунтарів, то верховоди місцевих повстанців сказали йому так:“ Якщо тобі бажаєтця ускромити козаків, то ти виріж усю Україну і на правому і на лівому боці Дніпра ∗.
∗ Костомаровъ, Современникъ, 1859, ноябрь.
Як би козак тік волі, то на нього не ми очима усі люд ського, і духовного якби він тікав у с бродню та волоцю уквітчала народно ми поезії. По роз холоп, козак і муж розумінню самого герой, козак і лица ських стародавніх козак не розбишак одваги, ідеал лица а могутній велет, шенно велику тяго
І чи вже ж та був блудяга та зав род і вся поезія спо
Прикладаючи п і вкупі з тим не зараз бачили, одр поспільства, можн на безупинні війни ляхами, турками денно-руський на бунтарів та харци жати свойого дер
36